МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 10 січня 2007 року N 2

Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів

Із змінами і доповненнями, внесеними
 наказами Міністерства фінансів України
 від 31 березня 2008 року N 498,
від 10 листопада 2009 року N 1307,
від 30 грудня 2013 року N 1192,
від 14 січня 2020 року N 6,
від 18 жовтня 2022 року N 337

Відповідно до статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" наказую:

1. Затвердити Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, схвалені Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, що додаються.

2. Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Міністра (патронатна служба) (Кутецька В. М.) після затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів забезпечити їх опублікування в засобах масової інформації.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфименко Т. І.

Перший віце-прем'єр-міністр України,
Міністр фінансів України

 
М. Я. Азаров

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства фінансів України
від 10 січня 2007 р. N 2

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів

(У тексті Методичних рекомендацій слово "Положення (стандарт)" у всіх відмінках замінено словами "Національне положення (стандарт)"
у відповідних відмінках згідно з наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 2022 року N 337)

1. Загальні положення

1.1. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів (далі - Методичні рекомендації) можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

(пункт 1.1 із змінами, внесеними згідно з наказом
 Міністерства фінансів України від 30.12.2013 р. N 1192)

1.2. Методичні рекомендації не поширюються на: незавершені роботи підрядника за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними; фінансові активи; поточні біологічні активи, якщо вони оцінені за справедливою вартістю відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року N 790, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2005 року за N 1456/11736.

(пункт 1.2 із змінами, внесеними згідно з наказом
 Міністерства фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

1.3. Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, тару (строк корисного використання якої не більше одного року), тарні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва, адміністративних потреб та збуту;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором, встановленим стандартам або технічним умовам тощо;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

поточні біологічні активи, якщо вони оцінені за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за N 751/4044;

(абзац сьомий пункту 1.3 із змінами, внесеними згідно з
 наказом Міністерства фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

продукцію сільського і лісового господарства після її первісного визнання;

інші запаси.

1.4. З метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються:

форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку;

порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

метод оцінки вибуття запасів;

періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів.

Також у цьому документі додатково можуть бути визначені:

правила документообороту і технологія обробки облікової інформації, порядок контролю за рухом запасів та відповідальність посадових осіб;

порядок аналітичного обліку запасів;

одиниця натурального виміру запасів для кожної одиниці бухгалтерського обліку.

2. Визнання та оцінка запасів

2.1. Запаси визнаються активом, якщо:

підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси;

підприємство здійснює управління та контроль за запасами;

існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

вартість запасів може бути достовірно визначена.

Запаси, визнані активом у результаті минулих подій, стосовно яких існує імовірність того, що підприємство не отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, у звітному періоді активами не визнаються, а їх вартість визнається іншими витратами операційної діяльності.

2.2. Запаси, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з витрат, що виникли у зв'язку з придбанням підприємством запасів, зокрема:

ціна придбання за вирахуванням знижок відповідно до договору з постачальником (продавцем) та непрямих податків, крім випадків, якщо податки не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства;

суми ввізного мита;

транспортно-заготівельні витрати;

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні.

2.3. Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

проценти за користування позиками, крім запасів, які можуть бути визнані кваліфікаційним активом згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 року N 415, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 року за N 610/12484;

(абзац другий пункту 2.3 із змінами, внесеними згідно з
 наказом Міністерства фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

витрати на утримання відділів постачання та інших служб підприємства з аналогічними функціями;

курсові різниці, які виникають у разі здійснення розрахунків з іноземними постачальниками за одержані запаси;

витрати, пов'язані з придбанням іноземної валюти для оплати вартості запасів;

понаднормові втрати і нестачі запасів;

витрати на збут;

адміністративні та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Наднормативні втрати і нестачі запасів та/або зіпсовані запаси, які виявлені під час оприбуткування і сталися при їх транспортуванні, оцінюються виходячи з первісної вартості одиниці придбаних запасів, що визначається у порядку, наведеному у підпункті 2.2 цих Методичних рекомендацій.

2.4. Первісна вартість одиниці придбаних запасів, за якою вони відображаються у бухгалтерському обліку, визначається діленням фактичних витрат, що пов'язані з придбанням однорідних запасів, які надійшли однією партією, на загальну кількість придбаних запасів.

2.5. Запаси, придбані за іноземну валюту, оцінюються у валюті звітності із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операцій (дата визнання активів). Якщо оплата запасів в іноземній валюті передує їхньому надходженню, то оцінка запасів на дату їх оприбуткування здійснюється у валюті звітності із застосуванням валютного курсу на дату перерахування іноземної валюти.

2.6. Запаси, що надійшли від постачальника і не відповідають критеріям визнання активу у зв'язку з невідповідністю стандартам, умовам угод, технічним умовам тощо, відображаються на позабалансових рахунках до узгодження ціни з постачальником за справедливою вартістю або ціною, вказаною в документах постачальника.

2.7. Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість. Формування виробничої собівартості таких запасів здійснюється у порядку, передбаченому Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27/4248.

(пункт 2.7 із змінами, внесеними згідно з наказом
 Міністерства фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

2.8. У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, вони можуть оцінюватися та відображатися у бухгалтерському обліку за справедливою вартістю з наступним коригуванням до собівартості.

2.9. Первісною вартістю запасів, що отримані як внесок до статутного (пайового) капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених підпунктом 2.2 цих Методичних рекомендацій.

Справедлива вартість визначається відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 року N 163, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 1999 року за N 499/3792.

(абзац другий пункту 2.9 із змінами, внесеними згідно з
 наказом Міністерства фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

При визначенні справедливої вартості запасів підприємство може використовувати дані про:

а) останню ринкову ціну операцій з відповідними запасами (за умови відсутності суттєвих негативних змін в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);

б) ринкові ціни на подібні активи, скориговані з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня незавершеного виробництва, для якого визначається справедлива вартість;

в) додаткові показники, які характеризують рівень цін на запаси.

2.10. Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням фактично понесених витрат, які передбачені підпунктом 2.2 цих Методичних рекомендацій.

2.11. Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів (або запасів, що підлягають передачі). Якщо балансова вартість переданих запасів (або запасів, що підлягають передачі) перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість із включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

2.12. Запаси, отримані у процесі ремонту і поліпшення (модернізації, добудови, реконструкції тощо, ліквідації основних засобів), оприбутковуються за чистою вартістю реалізації або в оцінці можливого їх використання, яка може бути визначена виходячи з вартості подібних запасів при наявності їх на балансі підприємства, з урахуванням ступеня їх придатності до експлуатації. Витрати на ремонт отриманих матеріальних цінностей, які будуть використовуватися як запасні частини, витрати, безпосередньо пов'язані з приведенням цих запасів у стан, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях (витрати на доробку та підвищення якісних і технічних характеристик запасів), включаються до їх первісної вартості.

2.13. Первісна вартість запасів, що надійшли на склад від забракованих виробів та зворотних відходів виробництва, ліквідації основних засобів, визначається за чистою вартістю реалізації, якщо такі запаси призначені для реалізації, або в оцінці їх можливого використання.

Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.

Відходи, реалізація та/або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.

2.14. Виявлені у процесі інвентаризації надлишки запасів оприбутковуються за чистою вартістю реалізації запасів, якщо вони реалізуються, або в оцінці можливого використання запасів, якщо вони використовуються на самому підприємстві.

2.15. Для оцінки запасів при їх вибутті (відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продажу, іншому вибутті) застосовують методи:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

2.16. Для запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Приклади розрахунку вартості запасів при вибутті за методами оцінки наведені у додатку 1 до цих Методичних рекомендацій.

2.17. Оцінка відпущених запасів за ідентифікованою собівартістю може застосовуватися підприємством у випадку, якщо запаси не замінюють один одного або відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, або їх первісна вартість визначена з ідентифікованої вартості (автомобілі, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння тощо).

2.18. Метод оцінки за середньозваженою собівартістю запасів передбачає, що вибуття запасів може оцінюватися такими способами:

1) оцінка за щомісячною середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;

2) оцінка за періодичною середньозваженою собівартістю запасів проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції з їх вибуття.

2.19. Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

2.20. Метод нормативних затрат при оцінці вибуття запасів базується на застосуванні затверджених підприємством норм витрат на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). Норми розраховуються з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних підприємство повинно регулярно аналізувати відхилення від норм та у разі необхідності переглядати встановлені норми.

Оцінка готової продукції (робіт, послуг) за нормативними затратами на дату балансу коригується до фактичної виробничої собівартості.

2.21. Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо застосування інших методів оцінки вибуття запасів не виправдано) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

2.22. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

2.23. Запаси відображаються у фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів визначається як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

2.24. Перегляд первісної вартості запасів і коригування її до рівня чистої вартості реалізації проводиться, якщо на дату балансу відбулося зменшення величини первісно очікуваних від використання запасів економічних вигод внаслідок зниження їх ціни, зіпсування, застаріння, закінчення терміну зберігання тощо.

Приклад визначення чистої вартості реалізації запасів наведено у додатку 2 до цих Методичних рекомендацій.

3. Документальне оформлення операцій руху запасів

3.1. Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються центральними органами виконавчої влади.

(абзац перший пункту 3.1 із змінами, внесеними згідно з
наказами Міністерства фінансів України від 14.01.2020 р. N 6,
від 18.10.2022 р. N 337)

Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

3.2. Надходження на склад запасів власного виробництва (готової продукції, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів) оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів. Накладна-вимога складається у двох примірниках та підписується особою, яка передає зазначені запаси, та їх отримувачем.

(пункт 3.2 із змінами, внесеними згідно з наказом
 Міністерства фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

3.3. Отримання запасів як внесок до статутного капіталу оформлюється прибутковим ордером або актом про приймання матеріалів, або товарно-транспортною накладною (форма N 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568) тощо.

(пункт 3.3 із змінами, внесеними згідно з наказом
 Міністерства фінансів України від 14.01.2020 р. N 6,
у редакції наказу Міністерства
 фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

3.4. Обмін запасів на інші подібні і неподібні запаси оформлюється прибутковим ордером або актом про приймання матеріалів, або товарно-транспортною накладною тощо.

3.5. Запаси, які одержані безоплатно, оформлюються накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів або товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування, або актом про приймання матеріалів, або прибутковим ордером. Прибутковий ордер складається матеріально відповідальною особою у день прийняття запасів.

3.6. Приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

3.7. Якщо при оприбуткуванні запасів виявлено невідповідність якості та кількості запасів даним супроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів за участю матеріально відповідальної особи та представника відправника (постачальника) або представника незацікавленої організації. Якщо такі запаси надійшли залізницею, складається комерційний акт (форма якого наведена у Правилах складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року N 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 липня 2002 року за N 567/6855).

(пункт 3.7 із змінами, внесеними згідно з наказом
 Міністерства фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

3.8. Якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею).

3.9. При прийманні запасів на відповідальне зберігання складається акт про приймання матеріалів. Такі запаси на складі зберігаються відокремлено від запасів, які визнано активами підприємства.

3.10. Надходження запасів від фізичних осіб, не зареєстрованих суб'єктами підприємницької діяльності, торговельні підприємства та заклади ресторанного господарства оформлюють закупівельним актом. В закупівельному акті фіксуються дата складання; назва підприємства; одиниця виміру господарської операції; зміст та обсяг (кількісний і вартісний) господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати посадову особу підприємства, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

(пункт 3.10 із змінами, внесеними згідно з наказами
 Міністерства фінансів України від 14.01.2020 р. N 6,
від 18.10.2022 р. N 337)

3.11. Надходження запасів для реалізації на умовах комісії оформлюється квитанцією і товарним ярликом (форми N 1-ВТ, N 3-ВТ, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08 липня 1997 року N 343, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 серпня 1997 року за N 324/2128).

(пункт 3.11 із змінами, внесеними згідно з наказами
 Міністерства фінансів України від 14.01.2020 р. N 6,
від 18.10.2022 р. N 337)

3.12. Для внутрішнього переміщення запасів, їх відпуску виробничим підрозділам та іншим структурним підрозділам підприємства, що розташовані на іншій, ніж підрозділ, що їх відпускає, території, використовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

3.13. Для оформлення вибуття запасів, відпуск у виробництво яких здійснюється на основі встановлених лімітів, застосовуються лімітно-забірні картки.

Відпуск матеріалів понад встановлений ліміт або у разі заміни матеріалів може оформлюватися випискою окремої накладної (вимоги) матеріалів за дозволом керівника підприємства або осіб, на те уповноважених.

(пункт 3.13 у редакції наказу Міністерства
 фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

3.14. Вибуття запасів для реалізації (крім товарів в роздрібній торгівлі) оформлюється товарно-транспортною накладною або накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, яку виписує уповноважена особа на основі господарського договору, дозволу керівника або іншої уповноваженої особи.

Вибуття проданих за готівку товарів відображається у товарному звіті матеріально відповідальної особи.

Вибуття готової продукції на підприємствах ресторанного господарства оформлюється актом про реалізацію готових виробів.

Продаж товарів, прийнятих на комісію, оформлюється реєстром реалізованих товарів.

Вибуття запасів безоплатно оформлюється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів або товарно-транспортною накладною.

3.15. Уцінка запасів до чистої вартості реалізації оформлюється актом уцінки.

3.16. Реєстрація прибутково-видаткових документів може оформлюватися реєстром, що складається матеріально відповідальною особою в довільній формі та містить інформацію про кількість первинних документів, номери первинних документів тощо. Реєстр здається до бухгалтерської служби разом з відповідними первинними документами та необхідними додатками (за наявності) у строки, передбачені графіком документообороту.

(пункт 3.16 у редакції наказу Міністерства
 фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

3.17. З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом підприємства встановлюється графік документообороту, в якому вказуються дата створення або одержання документів від інших підприємств та організацій, дата прийняття їх до обліку, дата передачі в обробку та до архіву.

Графік документообороту оформляється у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки та обробки документів, що виконуються кожним підрозділом підприємства, а також усіма виконавцями із зазначенням послідовності, взаємозв'язку і термінів виконання робіт.

(абзац другий пункту 3.17 із змінами, внесеними згідно з
 наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2020 р. N 6)

Працівники підприємства створюють і подають первинні документи, якими оформлюються господарські операції за їх участю, за графіком документообороту. Кожному виконавцю видається витяг із графіка, в якому наводяться перелік первинних документів, що відносяться до функціональних обов'язків виконавця, терміни їх подання та підрозділи підприємства, до яких передаються ці документи.

Первинні документи поточного місяця, що пройшли обробку і внесені до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і передаються до архіву.

3.18. Документи, створені із застосуванням засобів обчислювальної техніки на електронних носіях, застосовуються у бухгалтерському обліку у порядку, визначеному Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704.

(пункт 3.18 із змінами, внесеними згідно з наказом
 Міністерства фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

3.19. Зберігання документів про господарські операції із запасами здійснюється відповідно до Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи" і Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

4. Облік і контроль наявності та руху запасів в місцях їх зберігання та у виробництві

4.1. Запаси на підприємствах зберігаються у спеціалізованих та інших місцях (склади, комори тощо) зберігання. Склади можуть бути загального та спеціалізованого призначення (центральні, проміжні, експедиторські та інші). Організація зберігання запасів на підприємстві здійснюється залежно від виду запасів, технології виробництва, умов постачання, умов збуту тощо.

Для запасів, що не належать підприємству, виділяються окремі місця зберігання від інших запасів.

4.2. Кожному складу присвоюють постійний номер, який надалі зазначається на всіх документах при оформленні операцій з руху запасів на даному складі.

4.3. Приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа.

4.4. Керівник підприємства відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" затверджує перелік посадових осіб, яких наділяє правом підписувати документи на отримання та відпуск з місць зберігання запасів, давати дозвіл на вивезення запасів з підприємства та отримання їх від інших підприємств.

4.5. При прийманні запасів матеріально відповідальна особа проводить перевірку відповідності запасів асортименту, кількості, вазі, обсягу площі і якості, які зазначені у супровідних документах.

4.6. В місцях зберігання кожна однорідна група (вид) запасів може позначатися матеріальним ярликом, який прикріплюється до місця зберігання запасів.

(пункт 4.6 із змінами, внесеними згідно з наказом
 Міністерства фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

4.7. Матеріально відповідальними особами у місцях зберігання запасів ведеться кількісний облік руху запасів (крім підприємств, які застосовують метод ціни продажу).

4.8. Облік запасів на складі може здійснюватися із застосуванням картки складського обліку матеріалів.

(абзац перший пункту 4.8 із змінами, внесеними згідно з
 наказом Міністерства фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

Картки складського обліку оформляються матеріально відповідальною особою в одному примірнику на основі первинних документів у відповідності з номенклатурою запасів.

Якщо протягом дня відбулось декілька однакових (або однорідних) операцій за кількома документами, може бути зроблено один запис з відображенням номерів документів або номера реєстру, який складається за цими документами, та загальної кількості запасів. При незначній номенклатурі запасів замість карток складського обліку може застосовуватися книга обліку залишків запасів на складі.

4.9. Інформація про залишок запасів у місцях зберігання на початок і кінець місяця, про їх надходження та витрачання може відображатися у матеріальному звіті, який складається матеріально відповідальною особою в довільній формі та подається до бухгалтерської служби, якщо графіком документообороту передбачено його складання. Матеріальний звіт заповнюється у кількісному виразі на підставі первинних документів про наявність та рух запасів.

На підприємствах, які відображають запаси за оперативно-бухгалтерським методом, для відображення залишків запасів на складі підприємства на кінець звітного періоду може застосовуватися відомість обліку залишків матеріалів на складі. Відомість заповнюється на підставі даних карток складського обліку матеріалів за підтвердженими в них записами працівником бухгалтерської служби.

(пункт 4.9 у редакції наказу Міністерства
 фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

4.10. При застосуванні автоматизованих систем складського обліку наявності та руху запасів підприємство використовує регістри та звіти в електронній формі, що створюються, передаються і оброблюються відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та іншими нормативно-правовими актами.

4.11. Бухгалтерська служба відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" забезпечує дотримання правил ведення обліку запасів на складі та в інших місцях зберігання запасів в терміни, встановлені керівником (власником) підприємства.

4.12. З метою своєчасного проведення уцінки запасів, а також для контролю за відхиленням фактичного залишку запасів від встановлених норм та виявлення запасів, що тривалий час не використовуються, може застосовуватися сигнальна довідка.

Сигнальна довідка складається в одному примірнику завідуючим складом (комірником) та заповнюється на підставі даних складського обліку.

(пункт 4.12 у редакції наказу Міністерства
 фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

4.13. Перевірка фактичної наявності запасів, їх стану та умов зберігання здійснюється інвентаризацією. Проведення інвентаризації здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 N 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" та Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року N 879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за N 1365/26142 (зі змінами).

(пункт 4.13 із змінами, внесеними згідно з наказом
 Міністерства фінансів України від 14.01.2020 р. N 6)

4.14. Для забезпечення ефективності використання запасів у виробництві здійснюється контроль використання запасів у порядку, в спосіб і строки, визначені керівником (власником) підприємства.

5. Бухгалтерський облік запасів

5.1. Бухгалтерська служба перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків.

5.2. Після перевірки первинних документів складаються облікові регістри аналітичного та синтетичного обліку. Для цього, зокрема, можуть застосовуватися облікові регістри, затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.12.2000 N 356 "Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку" та від 25.06.2003 N 422 "Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами".

5.3. Аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів у грошовому та натуральних вимірниках (із зазначенням кількості запасів (ваги, міри тощо)).

(пункт 5.3 із змінами, внесеними згідно з наказом
 Міністерства фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

5.4. Синтетичний облік наявності та руху запасів здійснюється в грошовій одиниці України на рахунках обліку запасів за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року N 291, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за N 893/4186, за спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001 року N 186, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 травня 2001 року за N 389/5580.

(пункт 5.4 із змінами, внесеними згідно з наказами
 Міністерства фінансів України від 14.01.2020 р. N 6,
від 18.10.2022 р. N 337)

5.5. Включення транспортно-заготівельних витрат до первісної вартості конкретних найменувань, груп, видів запасів при їх оприбуткуванні доцільно здійснювати у разі, якщо можна достовірно визначити суми таких витрат, які безпосередньо відносяться до придбаних запасів.

Якщо транспортно-заготівельні витрати пов'язані із доставкою кількох найменувань, груп, видів запасів, то їх сума може узагальнюватися за окремими групами запасів на окремому субрахунку (наприклад, 200 "Транспортно-заготівельні витрати на запаси") або на окремому додатковому субрахунку (наприклад, 2011 "Транспортно-заготівельні витрати на сировину та матеріали").

5.6. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів станом на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані у виробництві, реалізовані, безоплатно передані тощо) у звітному місяці. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму вартості запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Розподілена частка транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до вартості запасів, що вибули, відображається на тих рахунках бухгалтерського обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття відповідних запасів.

Залишок транспортно-заготівельних витрат, облік яких ведеться на окремих субрахунках, включається до відповідної статті запасів Балансу (Звіту про фінансовий стан) підприємства (форма N 1, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року N 73, або форми N 1-м і N 1-мс, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року N 39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за N 161/4382 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року N 25, із змінами).

(абзац другий пункту 5.6 у редакції наказу
 Міністерства фінансів України від 30.12.2013 р. N 1192)

5.7. Нестачі та втрати запасів, в межах встановлених норм природного убутку під час транспортування, відносяться на збільшення первісної вартості оприбуткованих запасів такого найменування, групи, видів.

Нестачі та втрати запасів в межах встановлених норм природного убутку під час зберігання, а також нестачі та втрати запасів понад норми природного убутку визнаються витратами звітного періоду з відображенням їх фактичної собівартості (з урахуванням транспортно-заготівельних витрат) за дебетом субрахунку 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей". Якщо на підприємстві облік запасів ведеться за цінами продажу, то списанню підлягає також відповідна сума торговельної націнки, що за розрахунком відноситься до вартості запасів, що виявилися у нестачі або зіпсовані.

Одночасно суми нестач і втрат від псування запасів понад норми природного убутку до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансовому субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей".

Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати запасів понад норми природного убутку, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості та іншого операційного доходу і розрахунків з бюджетом (на різницю між сумою, що має бути відшкодована винним, і фактичною собівартістю нестачі і втрат від псування запасів) одночасно зі списанням сум, що відображені на позабалансовому субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей". Сума відшкодування визначається згідно із законодавством.

5.8. Сума уцінки первісної вартості запасів до чистої вартості реалізації на дату балансу включається до складу інших операційних витрат за дебетом субрахунку 946 "Втрати від знецінення запасів" із зменшенням фактичної (балансової) вартості відповідних запасів.

Якщо чиста вартість реалізації запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації в межах величини попереднього зменшення (уцінки) визнається інший операційний дохід за кредитом субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності" із збільшенням балансової вартості відповідних запасів.

5.9. Пункт 5.9 виключено

(згідно з наказом Міністерства
 фінансів України від 14.01.2020 р. N 6,
у зв'язку з цим пункти 5.10 - 5.14
 вважати відповідно пунктами 5.9 - 5.13)

5.9. Вартість готової продукції, товарів, виробничих запасів тощо, що відвантажені, до переходу від підприємства покупцеві ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на них, а також вартість запасів, які передані підприємством на відповідальне зберігання, комісію, переробку (давальницька сировина), відображаються на окремих субрахунках рахунків обліку відповідних запасів.

5.10. У разі, якщо передані на відповідальне зберігання запаси витрачені зберігачем запасів, власник таких запасів їх первісну вартість списує з рахунків обліку запасів з включенням до інших операційних витрат за дебетом субрахунку 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей "і внесенням даних до позабалансового субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей". На підставі документів про задоволення позову або інших документів досудового врегулювання, що свідчать про досягнення згоди щодо відшкодування втрат, власник запасів визнає дебіторську заборгованість та інші операційні доходи за кредитом субрахунку 716 "Відшкодування раніше списаних активів" з одночасним виключенням даних з позабалансового субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей".

Зберігач запасів у разі витрачання (використання) запасів, прийнятих на зберігання, їх вартість відображає за дебетом рахунків обліку відповідних запасів і кредиту рахунків обліку поточних зобов'язань.

5.11. Для відображення в обліку окремих операцій, пов'язаних з рухом запасів, які не відповідають критеріям визнання активів (у тому числі на які підприємство не має права власності, але якими користується або забезпечує їх зберігання), застосовують позабалансові рахунки, передбачені Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією про його застосування, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за N 892/4185.

(пункт 5.11 із змінами, внесеними згідно з наказами
 Міністерства фінансів України від 14.01.2020 р. N 6,
від 18.10.2022 р. N 337)

5.12. Бухгалтерський облік на позабалансових рахунках здійснюється, зокрема, у разі:

надходження і використання (повернення) давальницької сировини;

надходження і реалізації (повернення) запасів на підставі договору комісії (консигнації) та інших подібних цивільно-правових договорів;

надходження та рух запасів, отриманих від постачальника, і в оплаті яких відмовлено внаслідок порушення договірних зобов'язань (невідповідність асортименту, якості, строкам поставки запасів, технічним умовам тощо) або поломки та псування запасів;

одержання запасів, які згідно з угодою заборонено використовувати до оплати їх вартості;

якщо оплачені та прийняті покупцем у підприємства-постачальника запаси на території (на складі, в цеху) останнього тимчасово залишаються у підприємства-постачальника за згодою (зверненням) покупця у зв'язку із відстроченням відвантаження (вивозу, відправки) запасів покупцеві;

перевищення кількості фактично одержаних запасів над кількістю, зазначеною у видаткових документах постачальника;

якщо право власності на запаси, що надійшли на підприємство, не переходить до підприємства з інших причин;

прийняття запасів на відповідальне зберігання;

одержання від замовника підрядними організаціями устаткування і будівельних матеріалів для монтажу і виконання будівельних робіт;

виключення з активів запасів, які зіпсовані або наявність яких інвентаризацією не підтверджена та їх відсутність або псування не обґрунтована нормами природного убутку, а рішення щодо відшкодування їх вартості винними особами ще не прийнято.

На позабалансових рахунках одночасно з відображенням на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку відображається надходження і використання бланків суворого обліку, облік яких ведеться за їх номінальною вартістю, а за їх відсутності - за вартістю, яка визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.96 N 1009.

5.13. Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій із запасами наведена у додатку 3 до цих Методичних рекомендацій.

(пункт 5.13 у редакції наказу Міністерства
 фінансів України від 14.01.2020 р. N 6)

6. Особливості обліку тари

6.1. Підприємства, що використовують для пакування і транспортування запасів тару, строк корисного використання якої менше одного року, оцінюють придбану (отриману) тару за первісною вартістю в порядку, наведеному у підпункті 2.2 цих Методичних рекомендацій.

Тара, строк корисного використання якої більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), призначена для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах (у коморах), у виробничих цехах, для транспортування товарно-матеріальних цінностей і багаторазового використання з метою здійснення технологічного процесу виробництва (металеві й дерев'яні бочки, цистерни, контейнери тощо), відображається на субрахунку 115 "Інвентарна тара".

Тара одноразового використання, придбана разом із запасами, включається до первісної вартості запасів та окремо на рахунках бухгалтерського обліку не відображається.

До тари одноразового використання відноситься тара, яка використовується лише один раз, не підлягає поверненню і не приймається від покупців (паперова, картонна, поліетиленова, мішки, коробки паперові та з полімерних матеріалів, що використовуються для упаковки продукції).

Вартість тари одноразового використання, відокремлена в супроводжуючих документах і оплачена окремо, та вартість неповоротної тари багаторазового використання до первісної вартості продукції не включаються, а оприбутковуються за чистою вартістю реалізації, якщо тара реалізується, або в оцінці можливого використання, якщо тара використовується на самому підприємстві.

Тара, призначена для багаторазового використання, може класифікуватися за видами продукції, для пакування яких вона призначена (засоби пакетування і спеціалізовані контейнери, тара-устаткування, засоби пакування чорних металів і металоконструкцій, засоби пакування продукції кольорової металургії, засоби пакування газової продукції, засоби пакування хімічних реактивів тощо).

6.2. Наявність та рух тари (окрім тари, що використовується як господарський інвентар), строк корисного використання якої менше одного року, а також тарні матеріали (матеріали і деталі, що призначені для виготовлення тари та її ремонту, зокрема, деталі для збирання ящиків, бочкова клепка, залізо обручне, пробка коркова, металева і поліетиленова, ковпачки віскозні, фольга тощо) відображаються:

на субрахунку 204 "Тара й тарні матеріали" - всіма підприємствами, окрім підприємств, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням;

на субрахунку 284 "Тара під товарами" - організаціями, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням;

на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" - підприємствами, що використовують тару для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах (у коморах), у виробничих цехах, для транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден, з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції не відносяться до тари і відображаються на субрахунку 201 "Сировина й матеріали".

6.3. Оцінку тари при вибутті здійснюють за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу/роздрібних цін.

6.4. Вартість тари при вибутті включається до:

виробничої собівартості готової продукції, якщо вона використовується для затарювання готової продукції безпосередньо в процесі виробництва;

витрат на збут, якщо вона використовується для затарювання товарів, готової продукції та інших запасів на складах;

собівартості реалізованих виробничих запасів, якщо її вартість не включена до первісної вартості реалізованої готової продукції, товарів, інших запасів, зазначена в супроводжуючих документах, окремою позицією і оплачена покупцем окремо.

6.5. Якщо договором передбачено повернення багаторазової тари, грошові кошти, передані (отримані) у забезпечення тари (гарантії покупця на повернення тари), відображаються на рахунку 31 "Рахунки в банках" та субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" (або 685 "Розрахунки з іншими кредиторами") в розрізі контрагентів та договорів.

Покупець відображає вартість такої тари на позабалансовому рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" за вартістю тари.

6.6. Відпуск тари виробничим цехам підприємства для затарювання продукції здійснюють за накладними-вимогами на відпуск матеріалів (внутрішнє переміщення) або лімітно-забірними картками. При передачі тари разом з продукцією з виробництва на склад готової продукції окремий документ на тару не оформлюється, а виписується один документ на продукцію із зазначенням в ньому кожного виду тари окремим рядком.

Відпуск тари філіям або дочірнім підприємствам, розміщеним за межами території підприємства, здійснюється за товарно-транспортною накладною.

6.7. Матеріально відповідальна особа у визначений термін подає до бухгалтерської служби матеріальний звіт з усіма первинними документами з надходження та вибуття тари.

(пункт 6.7 у редакції наказу Міністерства
 фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

6.8. Під час інвентаризації тара вноситься до опису (для тари постійного зберігання і тари багаторазового використання, іншого призначення) за видами: тканинна, скляна, інша жорстка тара; або за призначенням і якісним складом: нова, використовувана і та, що потребує ремонту.

Типова форма інвентаризаційного опису запасів, яку можуть використовувати підприємства, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17 червня 2015 року N 572, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 липня 2015 року за N 788/27233.

Непридатна для використання тара може бути списана за актом про її ліквідацію, який затверджується керівником підприємства.

Форма акта має містити обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, а також інформацію про причини необхідності виведення з експлуатації тари, про можливість використання підприємством відходів від ліквідації (макулатура, дрова, металобрухт).

(пункт 6.8 у редакції наказу Міністерства
 фінансів України від 18.10.2022 р. N 337)

Начальник Управління
методології бухгалтерського обліку

Л. Г. Ловінська

Додаток 1
до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів 

Приклади розрахунку вартості вибуття запасів за методами оцінки вибуття запасів

Приклад 1. Розрахунок за методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

Приклад 2. Розрахунок за методом середньозваженої собівартості

У разі, якщо оцінка вибуття запасів здійснюється за середньозваженою собівартістю на кінець звітного періоду

У разі, якщо оцінка кожної операції з вибуття запасів оцінюється за середньозваженою собівартістю на дату операції

____________
¹⁾ Розрахунок середньозваженої вартості одиниці запасів на кінець лютого

²⁾ Розрахунок середньозваженої вартості одиниці запасів на кінець квітня

³⁾ Розрахунок середньозваженої вартості одиниці запасів на дату операції 16.04

⁴⁾ Розрахунок середньозваженої вартості одиниці запасів на дату операції 30.04

Приклад 3. Розрахунок за методом собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО)

Приклад 4. Розрахунок за методом нормативних затрат

Нормативна вартість одиниці продукції - 33 грн.

Фактична собівартість одиниці продукції у січні становила 33,5 грн.

Фактична собівартість одиниці продукції у березні становила 32 грн.

Доведення до фактичної собівартості продукції, оціненої за методом нормативних затрат, у березні відображається:

1) за дебетом рахунку 26 "Готова продукція" та кредитом рахунку 23 "Виробництво" на суму різниці між фактичною собівартістю та нормативною вартістю готової продукції - (30) грн.;

2) за дебетом субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" та кредитом рахунку 26 "Готова продукція" на суму різниці між фактичною собівартістю та нормативною вартістю готової продукції, реалізованої у звітному періоді - (25) грн.

Приклад 5. Розрахунок за методом ціни продажу

____________
¹⁾ Розрахунок суми торговельної націнки на суму реалізованого товару за січень

Визначення середнього відсотка торговельної націнки:

Визначення суми торговельної націнки:

Торг. націнки = 153,6 * 18,44 % / 100 % = 28,32

Визначення собівартості реалізованих товарів:

Собівартість товарів = 153,6 - 28,32 = 125,28

²⁾ Розрахунок суми торговельної націнки на суму реалізованого товару за лютий:

Визначення середнього відсотка торговельної націнки на кінець лютого:

Визначення суми торговельної націнки

Торг. націнка = 76,8 * 17,9 % / 100 % = 13,75

Визначення собівартості реалізованих товарів:

Собівартість товарів = 76,8 - 13,75 = 63,05

³⁾ Розрахунок середнього відсотка торговельної націнки на кінець березня:

Визначення середнього відсотка торговельної націнки:

Визначення суми торговельної націнки:

Торг. націнка = 332,1 * 17,9 % / 100 % = 59,44

Визначення собівартості реалізованих товарів:

Собівартість товарів = 332,1 - 59,44 = 272,66

Додаток 2
до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів 

Приклад визначення чистої вартості реалізації запасів

Додаток 3
до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів 

Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій із запасами