ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законами України
 від 25 грудня 2008 року N 798-VI,
від 19 лютого 2009 року N 1019-VI,
від 27 квітня 2010 року N 2154-VI
(зміни, внесені пунктом 8 розділу VIІ Закону України
 від 27 квітня 2010 року N 2154-VI,
 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
 згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 30 листопада 2010 року N 22-рп/2010),
від 20 травня 2010 року N 2275-VI
(зміни, внесені підпунктами 1 і 2 пункту 11 Закону України
 від 20 травня 2010 року N 2275-VI, набирають чинності з 1 січня 2011 року),
 Бюджетним кодексом України
 від 8 липня 2010 року N 2456-VI,
Податковим кодексом України
 від 2 грудня 2010 року N 2755-VI,
Законом України
 від 3 грудня 2010 року N 2774-VI
 (зміни, внесені Законом України від 3 грудня 2010 року N 2774-VI,
 застосовуються з 30 листопада 2010 року та діють до 1 січня 2011 року),
Митним кодексом України
 від 13 березня 2012 року N 4495-VI,
Законом України
 від 6 вересня 2012 року N 5245-VI,
 Кодексом цивільного захисту України
 від 2 жовтня 2012 року N 5403-VI,
Законами України
 від 5 червня 2014 року N 1318-VII,
 від 28 грудня 2014 року N 77-VIII,
від 2 липня 2015 року N 580-VIII,
 від 18 січня 2018 року N 2269-VIII

(Установлено, що у 2009 році до нормативів, затверджених у додатках N 1 та N 2 до цього Закону, що належать до абсолютних, застосовується коефіцієнт 1,439 та запроваджується базовий норматив платежів за користування надрами для видобування глинистих порід у розмірі 5 відсотків до вартості таких видобутих порід замість нормативів у грошовому розмірі згідно із Законом України від 26 грудня 2008 року N 835-VI)

(Установлено, що у 2010 році до нормативів, затверджених у додатках N 1 та N 2 до цього Закону, що належать до абсолютних, із застосуванням коефіцієнта, який діяв у 2009 році, застосовується коефіцієнт 1,143 та запроваджується базовий норматив платежів за користування надрами для видобування глинистих порід у розмірі 5 відсотків до вартості таких видобутих порід замість нормативів у грошовому розмірі згідно із Законом України від 27 квітня 2010 року N 2154-VI)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Пункт 1 розділу І втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 03.07.92 р. N 2535-XII згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

2. У Законі України "Про оренду землі" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 10, ст. 102 із наступними змінами):

1) частини другу та третю статті 6 викласти у такій редакції:

"У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

У разі дострокового припинення договору оренди землі за ініціативою орендодавця земельної ділянки (крім дострокового припинення договору оренди у зв'язку з невиконанням орендарем своїх обов'язків), право оренди якої набуто за результатами аукціону, орендодавець відшкодовує орендарю витрати на його набуття у строки, визначені умовами договору та законом, і збитки, які понесе орендар внаслідок дострокового припинення договору оренди, якщо інше не передбачено договором оренди";

2) доповнити статтею 8 ¹ такого змісту:

"Стаття 8 ¹. Заборона відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки державної та комунальної власності

Право на оренду земельної ділянки державної та комунальної власності не може бути продане або іншим чином відчужене її орендарем іншим особам";

3) текст статті 9 викласти у такій редакції:

"Орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.

Орендодавець зобов'язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі.

У разі відмови орендаря від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки до нового власника такої земельної ділянки переходять права та обов'язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки";

4) текст статті 16 викласти у такій редакції:

"Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, набуття права на оренду земельних ділянок під об'єкти соціального призначення, будівництво соціального і доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під культовими будівлями), які легалізовані в Україні).

Не допускається проведення аукціонів щодо земельних ділянок, які (або будівлі на яких) орендують бюджетні установи, музеї, підприємства і громадські організації у сферах культури і мистецтв, у тому числі національні творчі спілки та їх члени (під творчі майстерні)";

5) частини четверту та п'яту статті 21 викласти у такій редакції:

"Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

3. Пункт 3 розділу І втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 15.09.95 р. N 329/95-ВР згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

4. Частину другу статті 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 46, ст. 345; 2002 р., N 26, ст. 175; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) викласти у такій редакції:

"Виробництво спирту коньячного і плодового здійснюється на державних підприємствах, а також на підприємствах незалежно від форми власності, які мають відповідну ліцензію, повний технологічний цикл виробництва коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією, забезпечені спеціальною тарою для витримки спиртів, кваліфікованими фахівцями і виробляють зазначені спирти лише для потреб власного виробництва без права реалізації іншим суб'єктам підприємницької діяльності".

5. Пункт 5 розділу І втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 06.02.96 р. N 30/96-ВР згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

6. Пункт 6 розділу І втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 07.05.96 р. N 178/96-ВР згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

7. Пункт 7 розділу І втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

8. Пункт 8 розділу І втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

9. Частину другу статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 48, ст. 410; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) викласти у такій редакції:

"Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування".

10. Пункт 3.4 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 33, ст. 430; 2007 р., N 10, ст. 85; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) викласти у такій редакції:

"3.4. Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2009 року".

11. Пункт 11 розділу І втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 15.09.95 р. N 327/95-ВР згідно з Митним кодексом України від 13.03.2012 р. N 4495-VI)

12. Абзац другий підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7, підпункт "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 10, ст. 44; 2003 р., N 10 - 11, ст. 86, N 24, ст. 154; 2004 р., N 17 - 18, ст. 250; 2005 р., N 7 - 8, ст. 162, NN 17 - 19, ст. 267; 2006 р., NN 9 - 11, ст. 96; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) виключити.

13. Пункт 13 розділу І втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 22.05.2003 р. N 889-IV згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

14. Статтю 33 Кодексу України про надра (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 36, ст. 340 із наступними змінами) викласти у такій редакції:

"Стаття 33. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, справляються з користувачів надр, які здійснюють видобування корисних копалин на раніше розвіданих родовищах, і спрямовується до державного бюджету.

Нормативи збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та порядок їх справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України".

15. У Законі України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 46, ст. 511; 2005 р., NN 17 - 19, ст. 267; 2006 р., NN 9 - 11, ст. 96, N 40, ст. 347; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78):

1) у частині першій статті 1:

в абзаці другому слова "на рахунку із спеціальним режимом використання" замінити словами "на спеціальному рахунку у Державному казначействі України";

в абзаці третьому слова "із спеціальним режимом використання, який відкривається уповноваженим банком експлуатуючій організації (оператору)" замінити словами "який відкривається у Державному казначействі України";

2) у частині першій статті 6 слова "банком, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, експлуатуючій організації (оператору)" замінити словами "у Державному казначействі України";

3) абзац другий частини другої статті 7 виключити;

4) статтю 8 доповнити частинами п'ятою та шостою такого змісту:

"Кошти фінансового резерву зараховуються на спеціальний рахунок у Державному казначействі України і додатково обліковуються у Державному казначействі України на окремому відповідному рахунку як фінансовий резерв для зняття з експлуатації атомних блоків.

Перерахування зазначених коштів здійснюється експлуатуючою організацією (оператором) щомісяця 10 і 20 числа та останнього робочого дня поточного місяця рівними частками від річної суми";

5) текст статті 9 викласти у такій редакції:

"З метою захисту коштів фінансового резерву від інфляції та отримання додаткового джерела його формування ці кошти можуть розміщуватися уповноваженим центральним органом виконавчої влади у цінні папери, які емітуються державою, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України";

6) у частині першій статті 10 слова "та на здійснення інвестиційної діяльності в порядку, передбаченому цим Законом" замінити словами "та за напрямом, передбаченим статтею 9 цього Закону, в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України".

16. У Законі України "Про електроенергетику" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 1, ст. 1; 2000 р., N 38, ст. 319; 2003 р., N 52, ст. 378; 2005 р., N 20, ст. 278; 2006 р., NN 9 - 11, ст. 96, N 49, ст. 486; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78):

1) третє речення частини першої статті 17 виключити;

2) перше речення частини сьомої статті 20 доповнити словами "та відповідних джерел доходів цих споживачів".

17. Статтю 14 Закону України "Про виноград та виноградне вино" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 31, ст. 419; 2006 р., NN 9 - 11, ст. 96, N 26, ст. 214; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) виключити.

18. Частину четверту статті 40 Закону України "Про автомобільні дороги" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 51, ст. 556; 2006 р., NN 9 - 11, ст. 96; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) викласти у такій редакції:

"Фінансування будівництва та реконструкції об'єктів дорожнього господарства, що мають загальнодержавне значення та забезпечують функціонування Єдиної транспортної системи України, може здійснюватися із загального фонду державного бюджету, про що у законі про державний бюджет робиться окремий запис".

19. Частину четверту статті 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 48, ст. 526; 2006 р., N 18, ст. 155; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) викласти у такій редакції:

"4. Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу".

20. Частину шосту статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 42 - 43, ст. 378; 2001 р., N 10, ст. 44; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) виключити.

21. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27 із наступними змінами):

1) статтю 17 ¹ викласти у такій редакції:

"Стаття 17 ¹. Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин

Державні органи приватизації здійснюють продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації";

2) у статті 84:

а) частину другу викласти у такій редакції:

"2. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону";

б) пункт "ж" частини третьої викласти у такій редакції:

"ж) земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти";

3) частину першу статті 116 викласти у такій редакції:

"1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу";

4) у статті 124:

а) абзаци другий та третій частини першої викласти у такій редакції:

"Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, набуття права на оренду земельних ділянок під об'єкти соціального призначення, будівництво соціального і доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під культовими будівлями), які легалізовані в Україні).

Не допускається проведення аукціонів щодо ділянок, які (або будівлі на яких) орендують бюджетні установи, музеї, підприємства і громадські організації у сферах культури і мистецтв (у тому числі національні творчі спілки та їх члени (під творчі майстерні)";

б) доповнити частиною четвертою такого змісту:

"4. Документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які виставляються на аукціон, виготовляється на замовлення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування";

5) текст статті 127 викласти у такій редакції:

"1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.

2. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі";

6) у статті 128:

а) частини першу - третю викласти у такій редакції:

"1. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.

2. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір.

3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада чи державний орган приватизації у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови";

б) частину шосту викласти у такій редакції:

"6. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті";

в) частину одинадцяту викласти у такій редакції:

"11. Кошти, отримані від продажу земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, зараховуються до бюджету у порядку, визначеному законом про Державний бюджет України";

7) у статті 129:

а) частину першу викласти у такій редакції:

"1. Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України";

б) частину п'яту викласти у такій редакції:

"5. Іноземні юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок, подають клопотання до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради і державного органу приватизації. До клопотання додається договір оренди землі, копія свідоцтва про реєстрацію іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України";

в) абзац другий частини шостої викласти у такій редакції:

"Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюються державними органами приватизації після отримання погодження Кабінету Міністрів України";

8) текст статті 134 викласти у такій редакції:

"Земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі";

9) у статті 135:

а) частину першу викласти у такій редакції:

"1. Земельні торги проводяться у формі аукціону";

б) частину третю виключити;

10) у статті 136:

а) частину першу викласти у такій редакції:

"1. Органи державної влади або органи місцевого самоврядування, або державні органи приватизації, уповноважені приймати рішення про відчуження земель, що перебувають у державній або комунальній власності, визначають переліки земельних ділянок, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності на земельних торгах";

б) абзац перший частини другої викласти у такій редакції:

"2. Земельна ділянка, призначена для продажу суб'єктам підприємницької діяльності на земельних торгах, виставляється на земельні торги після";

в) пункт "г" частини третьої викласти у такій редакції:

"г) грошову оцінку земельної ділянки та її стартову ціну, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки";

11) у статті 137:

а) пункт "в" частини другої викласти у такій редакції:

"в) стартову ціну, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки";

б) частину третю викласти у такій редакції:

"3. Організатором земельних торгів є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, чи державний орган приватизації, уповноважений здійснювати відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу, або державний виконавець відповідно до рішення суду. Проведення земельних торгів здійснює юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на проведення земельних торгів, на підставі договору з відповідним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, чи державним органом приватизації";

12) у розділі X "Перехідні положення":

а) пункт 12 викласти у такій редакції:

"12. До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації";

б) пункт 14 викласти у такій редакції:

"14. До набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств";

в) у пункті 15:

абзац перший та підпункт "а" викласти у такій редакції:

"15. До набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб";

абзац другий підпункту "б" викласти у такій редакції:

"Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва".

22. Пункт 22 розділу I втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 04.03.92 р. N 2163-XII згідно із Законом України від 18.01.2018 р. N 2269-VIII)

23. Пункт 23 розділу I втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 05.02.2004 р. N 1457-IV згідно із Законом України від 06.09.2012 р. N 5245-VI)

24. Пункт "г" частини четвертої статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 41, ст. 546; 1998 р., N 34, ст. 230; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) викласти у такій редакції:

"г) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством".

25. У Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 37, ст. 237; 1998 р., N 42, ст. 257, N 49, ст. 303; 1999 р., N 38, ст. 349, N 52, ст. 465; 2000 р., N 13, ст. 104; 2001 р., N 2 - 3, ст. 10; 2002 р., N 12 - 13, ст. 92; 2003 р., N 7, ст. 65, N 10 - 11, ст. 86, N 33 - 34, ст. 267; 2004 р., N 2, ст. 6, N 17 - 18, ст. 250; 2005 р., N 7 - 8, ст. 162, NN 17 - 19, ст. 267; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78):

1) у статті 1:

а) пункти 4 і 5 частини першої викласти у такій редакції:

"4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу тощо;

5) юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.

Платниками збору з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи - нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, банки (у тому числі уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами) та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню. Банки та їх установи зобов'язані нараховувати, утримувати та одночасно із подачею заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, встановленому цим Законом, від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, зазначеної у такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України має право на отримання від Національного банку України інформації щодо обсягів купівлі уповноваженими банками безготівкової іноземної валюти за гривню на міжбанківському валютному ринку України в порядку, обумовленому двостороннім договором між Національним банком України та Пенсійним фондом України";

б) доповнити частиною другою такого змісту:

"Суб'єкти підприємницької діяльності, які застосовують спрощений режим оподаткування (єдиний податок, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок), та юридичні і фізичні особи, що розташовані (проживають) у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку на загальних підставах";

2) пункт 4 статті 2 викласти у такій редакції:

"4) для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, - сума операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню";

3) частину третю статті 3 викласти у такій редакції:

"Платники збору, визначені пунктами 5 - 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України";

4) у статті 4:

абзаци другий, четвертий та п'ятий пункту 1 викласти у такій редакції:

"33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 цього Закону";

"Для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 статті 1 цього Закону, які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 42 відсотки від об'єкта оподаткування для осіб льотних екіпажів (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, та за ставкою 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування для інших працівників.

Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства";

пункти 2 та 3 викласти у такій редакції:

"2) для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону;

3) для платників збору, визначених пунктами 1, 2 та 3 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка суми винагород, які виплачуються фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру";

абзаци перший та другий пункту 4 викласти у такій редакції:

"4) для платників збору, визначених пунктом 4 статті 1 цього Закону (крім платників, зазначених у пункті 5 цієї статті):

2 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону";

  пункт 6 викласти у такій редакції:

"6) для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону, а з 2008 року - 0,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону".

26. Розділ II Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 49, ст. 303; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) викласти у такій редакції:

"II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування".

27. Пункт 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 38, ст. 349; 2001 р., N 2 - 3, ст. 10; 2002 р., N 12 - 13, ст. 92; 2003 р., N 10 - 11, ст. 86; 2004 р., N 17 - 18, ст. 250; 2005 р., N 7 - 8, ст. 162, NN 17 - 19, ст. 267; 2006 р., NN 9 - 11, ст. 96; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) викласти у такій редакції:

"1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування".

28. У Законі України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 11, ст. 47; 2002 р., N 17, ст. 124, N 30, ст. 210; 2003 р., N 16, ст. 116; 2004 р., N 17 - 18, ст. 250, N 32, ст. 385; 2005 р., N 7 - 8, ст. 162, NN 17 - 19, ст. 267; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78):

1) у статті 1:

абзаци другий та третій пункту 1 викласти у такій редакції:

"для роботодавців - 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для роботодавців - на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, - окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб";

абзац другий пункту 2 викласти у такій редакції:

"для роботодавців - 1,3 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб";

пункт 3 викласти у такій редакції:

"3) для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі обов'язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, - 3,8 відсотка суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі:

2,0 відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

1,8 відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

2) статтю 4 виключити;

3) у тексті Закону слова "народженням та" виключити.

29. Статтю 1 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 17, ст. 80; 2003 р., N 26, ст. 192; 2006 р., NN 9 - 11, ст. 96; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) викласти у такій редакції:

"Стаття 1. Встановити відповідно до класів професійного ризику виробництва такі страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку):

 "

30. Пункт 30 розділу І втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 18.01.2001 р. N 2240-III згідно із Законом України від 28.12.2014 р. N 77-VIII)

31. Частину другу статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 22, ст. 171; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) викласти у такій редакції:

"2. Страхові внески нараховуються на зазначені у цій статті фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб".

32. У Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 49 - 51, ст. 376; 2005 р., NN 17 - 19, ст. 267; 2007 р., N 27, ст. 361; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78):

1) пункт 18 статті 11 викласти у такій редакції:

"18) батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства";

2) пункт 2 статті 14 викласти у такій редакції:

"2) підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7 - 9, 12 - 14, 17 і 18 статті 11 цього Закону";

3) частину другу статті 15 викласти у такій редакції:

"2. Платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону";

4) абзац шостий частини першої та частину четверту статті 19 викласти у такій редакції:

"на суми грошового забезпечення батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам, якщо вони не працюють, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";

"4. Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, що дорівнюють п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб";

5) частину другу статті 20 викласти у такій редакції:

"2. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески";

6) частину шосту статті 21 викласти у такій редакції:

"6. Відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 10, 12 - 15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Відомості про застрахованих осіб, зазначених у пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду безпосередньо цими особами, про осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про осіб, які підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, - Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду";

7) останній абзац підпункту 1 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" викласти у такій редакції:

"страхові внески за осіб, зазначених у пункті 18 статті 11 цього Закону, сплачуються з Державного бюджету України як страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на умовах і в порядку, встановлених цим Законом, та за ставками, визначеними Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для підприємств, установ та організацій, які використовують працю найманих працівників".

33. Частину четверту статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 46 - 47, ст. 403; 2001 р., N 17, ст. 80) викласти у такій редакції:

"Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат".

34. Пункт 34 розділу I втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Бюджетним кодексом України від 21.06.2001 р. N 2542-III згідно з Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 р. N 2456-VI)

35. Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 10, ст. 189; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) визнати таким, що втратив чинність.

36. Пункт 36 розділу I втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 20.12.90 р. N 565-XII згідно із Законом України від 02.07.2015 р. N 580-VIII)

37. У статті 43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 38, ст. 324; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78):

частини першу та четверту викласти у такій редакції:

"1. Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством";

"4. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують районні (міські) військові комісаріати службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями і приміщеннями для призовних пунктів (дільниць) згідно із законодавством";

частину п'яту виключити.

38. Друге речення частини першої статті 15 Закону України "Про розвідувальні органи України" (Відомості Верховної Ради України, 2001 p., N 19, ст. 94; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) викласти у такій редакції: "Розрахунково-касове обслуговування розвідувальних органів України здійснюється органами Державного казначейства України".

39. Пункт 39 розділу І втратив чинність

(у зв'язку з втратою чинності Законом України від 17.12.93 р. N 3745-XII згідно з Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 р. N 5403-VI)

40. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 23, ст. 323; 2005 р., N 7 - 8, ст. 162, NN 17 - 19, ст. 267; 2006 р., NN 9 - 11, ст. 96; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) визнати таким, що втратив чинність.

41. У частині другій статті 50 Закону України "Про професійно-технічну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 32, ст. 215; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) слова "у державних професійно-технічних" замінити словами "у державних або комунальних професійно-технічних", а слова "Державного бюджету України" замінити словами "державного або місцевих бюджетів".

42. Статтю 43 Закону України "Про загальну середню освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 28, ст. 230; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78) викласти у такій редакції:

"Стаття 43. Фінансово-господарська діяльність загальноосвітніх навчальних закладів

1. Фінансово-господарська діяльність загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно до цього Закону, законів України "Про освіту", "Про місцеве самоврядування в Україні", Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

2. Утримання та розвиток матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів фінансуються за рахунок коштів засновників (власників) цих закладів".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78).

У зв'язку з цим пункти 1, 3 - 9, 11 - 19 статті 67 розділу І та пункти 2 - 4, 6 - 16, 18 - 19, підпункт 8 пункту 25, підпункт 4 пункту 26, пункти 30 - 33, підпункти 1 - 6, абзаци третій та четвертий підпункту 12 пункту 35, пункт 43, підпункт 2 пункту 47, пункти 48, 50, абзац другий підпункту 2 пункту 68, підпункт 2 пункту 75, підпункт "а" підпункту 1 пункту 76, абзац другий підпункту 3 пункту 78, пункти 83, 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" виключити.

2. До прийняття Податкового кодексу України зупинити дію:

1) частини шостої статті 30 (в частині встановлення Кабінетом Міністром України базових і диференційованих нормативів платежів за користування надрами для видобування корисних копалин) Кодексу України про надра (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 36, ст. 340 із наступними змінами);

2) частини третьої статті 43 (в частині встановлення Кабінетом Міністрів України базових і диференційованих нормативів платежів за користування надрами для видобування корисних копалин та нормативів збору за спеціальне водокористування) Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 41, ст. 546; 1998 р., N 34, ст. 230; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78);

3) пункту 8 статті 14 (в частині встановлення Кабінетом Міністрів України нормативів збору за спеціальне водокористування, крім встановлення нормативів збору, які справляються за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти) Водного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 24, ст. 189 із наступними змінами).

3. Пункт 3 виключено

(згідно із Законом України  від 20.05.2010 р. N 2275-VI)

4. Пункт 4 втратив чинність з 1 січня 2011 року

(пункт 4 із змінами, внесеними згідно із  Законами України від 25.12.2008 р. N 798-VI, від 27.04.2010 р. N 2154-VI, від 20.05.2010 р. N 2275-VI,  з роз'ясненнями Рішення Конституційного Суду України  від 30.11.2010 р. N 22-рп/2010, із змінами, внесеними згідно із  Законом України від 03.12.2010 р. N 2774-VI,  втратив чинність згідно з Податковим кодексом України  від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

5. Пункт 5 втратив чинність з 1 січня 2011 року

(згідно з Податковим кодексом України  від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

6. Пункт 6 виключено

(пункт 6 із змінами, внесеними згідно із  Законом України від 27.04.2010 р. N 2154-VI)

(зміни, внесені пунктом 8 розділу VIІ Закону України від 27.04.2010 р. N 2154-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010 р. N 22-рп/2010)

 (пункт 6 із змінами, внесеними згідно із  Законом України від 03.12.2010 р. N 2774-VI,  зміни, внесені Законом України від 03.12.2010 р. N 2774-VI,  застосовуються з 30.11.2010 р. та діють до 01.01.2011 р.,  виключено згідно із Законом  України від 20.05.2010 р. N 2275-VI)

7. Пункт 7 втратив чинність з 1 січня 2011 року

(згідно з Податковим кодексом України  від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

8. Пункт 8 втратив чинність з 1 січня 2011 року

(згідно з Податковим кодексом України  від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

8 ¹. Пункт 8 ¹ втратив чинність з 1 січня 2011 року

(розділ II доповнено пунктом 8 ¹ згідно із  Законом України від 25.12.2008 р. N 798-VI,  втратив чинність згідно з Податковим кодексом України  від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

8 ². Пункт 8 ² втратив чинність з 1 січня 2011 року

(розділ ІІ доповнено пунктом 8 ² згідно із  Законом України від 20.05.2010 р. N 2275-VI,  втратив чинність згідно з Податковим кодексом України  від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

9. Установити, що суб'єкти господарювання, які здійснюють експорт, крім експорту до держав - членів Енергетичного Співтовариства:

(абзац перший пункту 9 розділу II із змінами, внесеними  згідно із Законом України від 05.06.2014 р. N 1318-VII)

газу, природного газу в газоподібному стані, сплачують ставку вивізного (експортного) мита у розмірі 35 відсотків митної вартості таких товарів, але не менш як 400 гривень за 1000 куб. метрів;

природного газу у скрапленому стані, сплачують ставку вивізного (експортного) мита у розмірі 35 відсотків митної вартості таких товарів, але не менш як 400 гривень за одну тонну;

абзац четвертий пункту 9 розділу II виключено

(згідно із Законом України  від 19.02.2009 р. N 1019-VI)

якщо більші розміри не встановлені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

10. Для всіх суб'єктів підприємницької діяльності у разі ввезення (пересилання) ними на території спеціальних (вільних) економічних зон, території пріоритетного розвитку підакцизних товарів та товарів 1 - 24 груп згідно з УКТ ЗЕД зупиняється застосування пільг по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість щодо таких товарів незалежно від мети їх ввезення.

У разі якщо іншими законами України незалежно від дати їх прийняття, в тому числі законами України, якими надаються гарантії незмінності податкового законодавства, встановлено інші порядок та умови сплати такими суб'єктами підприємницької діяльності податків і зборів (обов'язкових платежів), застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органам державної влади забороняється прийняття та виконання рішень, що встановлюють інші правила оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку, ніж ті правила, які визначені нормами цього Закону.

11. Кабінету Міністрів України:

1) у місячний термін з дня набрання чинності цим Законом розробити типові договори оренди земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній та комунальній власності, виключно для сільськогосподарського товарного виробництва;

2) визначити особливості оформлення права оренди земельної ділянки без проведення аукціону громадянам чи юридичним особам, які звернулись із заявою (клопотанням) про передачу земельної ділянки в оренду із земель державної або комунальної власності, якщо станом на 1 січня 2008 року відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування було прийнято рішення про погодження місця розташування такого об'єкта або про надання дозволу на розробку проекту її відведення;

3) підготувати пропозиції щодо реалізації прав власності громадян на присадибні земельні ділянки.

Президент України 

В. ЮЩЕНКО 

м. Київ
3 червня 2008 року
N 309-VI 

Додаток N 1
до Закону України "Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України"
від 3 червня 2008 року N 309-VI 

Базові нормативи платежів за користування надрами для видобування корисних копалин

Додаток N 1 втратив чинність

(додаток N 1 із змінами, внесеними згідно із  Законом України від 20.05.2010 р. N 2275-VI,  втратив чинність згідно з Податковим кодексом  України від 02.12.2010 р. N 2755-VI)

Додаток N 2
до Закону України "Про внесення змін до
 деяких законодавчих актів України"
від 3 червня 2008 року N 309-VI 

Нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих вод

Додаток N 2 втратив чинність

(додаток N 2 із змінами, внесеними згідно із  Законом України від 20.05.2010 р. N 2275-VI,  втратив чинність згідно з Податковим кодексом  України від 02.12.2010 р. N 2755-VI)