ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 07.10.2025  № 5338/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Дочірнього підприємства «» (далі – Підприємство) щодо окремих питань оподаткування податком на прибуток підприємств операцій за договорами добровільного медичного страхування та, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3  п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Між Підприємством, як Страхувальником, укладено із Страховиком договір медичного страхування (далі – Договір страхування). Відповідно до умов Договору страхування строк його дії складає 1 (один) рік. Об’єктом страхування за Договором страхування є здоров’я, працездатність застрахованих осіб – працівників Страхувальника. На виконання умов Договору страхування, страхувальник здійснював страхові платежі, визнавав ці страхові платежі витратами та враховував ці витрати при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток. 

Проте, до моменту закінчення строку дії Договору страхування сторони Договору мають намір достроково розірвати Договір страхування, шляхом підписання додаткової угоди.

Отже, після підписання додаткової угоди про дострокове припинення дії Договору страхування фактично строк дії такого договору зменшиться до строку, який становитиме менше одного року.

Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи відповідатиме Договір страхування вимогам, передбаченим Кодексом, якщо його буде достроково розірвано за додатковою угодою сторін, у зв’язку з чим строк його дії складатиме менше 1 (одного) року після укладення такої додаткової угоди про дострокове розірвання?
2. Чи зобов’язане Підприємство, як Страхувальник по Договору страхування, на підставі ст. 1231  Кодексу збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму попередньо сплачених страхових платежів, внесків, премій по Договору страхування та нарахувати пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, якщо Договір страхування буде достроково розірвано за додатковою угодою сторін, у зв’язку з чим строк його дії складатиме менше 1 (одного) року після укладення такої додаткової угоди про дострокове розірвання? Якщо так, то з якого моменту та за який період?

Щодо питання 1, 2

Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування» (зі змінами і доповненнями, далі – Закон № 1909-ІХ) передбачено, зокрема, що страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (п. 68 частини першої ст. 1 Закону   № 1909-ІХ).

Застрахована особа – фізична особа, визначена страхувальником у договорі страхування, життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення якої є об'єктом страхування за договором страхування (п. 15 частини першої ст. 1 Закону №  1909-ІХ).

Страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) – плата у грошовій формі за страхування, яку страхувальник зобов'язаний сплатити страховику згідно з договором страхування  (п. 53 частини першої ст. 1 Закону №  1909-ІХ).

Страховик – фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України (п. 66 частини першої ст. 1 Закону №  1909-ІХ).

Згідно з частиною першою ст. 89 Закону № 1909-ІХ страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.
У договорі страхування обов’язково зазначаються з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою ст. 89 Закону № 1909-ІХ, зокрема, строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування (частина друга ст. 89 Закону № 1909-ІХ).

Страхова виплата (страхове відшкодування) – грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (п. 50 частини першої ст. 1 Закон № 1909-ІХ). 

Згідно з п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Договір, за яким страхова виплата здійснюється не закладам охорони здоров’я, а третім особам (працівникам підприємства) при пред’явленні ними підтверджуючих документів із закладів охорони здоров’я, не вважається договором добровільного медичного страхування, що підпадає під дію п.п.14.1.52¹ п.14.1 ст.14 Кодексу.

Отже, у разі підписання додаткової угоди про дострокове припинення дії договору добровільного медичного страхування (загальний строк його дії становитиме менше одного року) такий договір не вважатиметься таким, що відповідає вимогам п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу (з урахуванням того, що на момент укладення такого договору він повністю відповідав вимогам Кодексу) в цілях застосування ст. 123¹ Кодексу.

Відповідно до ст. 123¹ Кодексу, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п'яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку - страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Податкові зобов'язання страховика у зв'язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, корегуванню не підлягають.

Штрафні санкції за заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.

Договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

• зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;
• зміну страховика на нового страховика.

При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та страховиком (страхувальником), за умови отримання відповідної згоди від застрахованої особи у порядку, визначеному законодавством та/або договором страхування.

Таким чином, якщо платник податку на прибуток – страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати за договором добровільного медичного страхування своїх працівників, який достроково розірвано додатковою угодою сторін, після укладення якого строк його дії складає менше 1 року, що є підставою для визнання такого договору таким, що не відповідає вимогам, передбаченим      п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, такий платник податку зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму попередньо сплачених страхових платежів із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося дострокове розірвання договору.,Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).