Ілюстративний приклад до параграфів 154 - 156

На 31 грудня 1998 р. звіт про фінансовий стан суб'єкта господарювання включає пенсійне зобов'язання сумою 100. Суб'єкт господарювання приймає Стандарт 1 січня 1999 р., коли теперішня вартість зобов'язання згідно зі Стандартом дорівнює 1300, а справедлива вартість активів програми становить 1000. 1 січня 1993 р. суб'єкт господарювання підвищив пенсії (витрати на негарантовані пенсії дорівнюють 160; середній період, що залишається на цю дату до здійснення гарантії - 10 років).

Вплив перехідного періоду такий:

Теперішня вартість зобов'язання

1300

Справедлива вартість активів програми

(1000)

Мінус вартість раніше наданих послуг, яку слід визнавати у пізніших періодах (160 х 4/10)

(64)

Зобов'язання перехідного періоду

236

Уже визнане зобов'язання

100

Збільшення зобов'язання

136

Суб'єкт господарювання може обирати, чи визнавати збільшення сумою 136 негайно або протягом не більше 5 років. Цей вибір є остаточним.

На 31 грудня 1999 р. теперішня вартість заборгованості згідно зі Стандартом дорівнює 1400, а справедлива вартість активів програми становить 1050. Чисті кумулятивні невизнані актуарні прибутки з дати прийняття Стандарту дорівнюють 120. Очікуваний середній строк роботи, що залишився до виходу на пенсію працівникам, які беруть участь у програмі, становив 8 років. Суб'єкт господарювання прийняв політику визнання всіх актуарних прибутків та збитків одразу ж, як це дозволяє параграф 93.

Вплив обмеження у параграфі 155 б) є таким:

Чисті кумулятивні невизнані актуарні прибутки

120

Невизнана частина зобов'язання перехідного періоду (136 х 4/5)

(109)

Максимальний прибуток, який слід визнати (параграф 155 б) iii))

11