Верховний Суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа № П/811/606/17

адміністративне провадження № К/9901/48820/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (суддя: Притула К.М.)та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (колегія у складі суддів: І.Ю. Добродняк, Н.А. Бишевська, Я.В. Семененко)у справі№ П/811/606/17за позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області прос касування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 14 листопада 2016 № 0015641300 в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 218039,10 грн. та податкове повідомлення рішення № 0015681300 в частині донарахування штрафної санкції в розмірі 19056,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий орган неправомірно та безпідставно застосував до позивача штрафні санкції, передбачені ст.127 Податковим кодексом України (далі - ПК України), оскільки філією «Світловодський райавтодор» перераховувався податок на доходи фізичних осіб, утриманий із нарахованої заробітної плати, у день її виплати, і відповідачем не встановлено фактів невиплати заробітної плати. Також при виплаті заробітної плати паралельно здійснювалась сплата податку на доходи фізичних осіб та військовий збір, що підтверджено рахунком повноти і своєчасності перерахування. При цьому несвоєчасна виплата задекларованих та узгоджених податкових зобов'язань за платежем податок з доходів фізичних осіб, виникла внаслідок затримки виплати заробітної плати. У зв'язку з цим, на думку позивача, має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачена ст.126 ПК України, оскільки санкція ст.127 ПК України застосовується за не нарахування, неутримання та/або несплату податків платником податків, у тому числі податковим агентом.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 14 листопада 2016 року №0015641300 в частині донарахуванні штрафних санкцій в розмірі 218039,10 грн. та №0015641300 в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 19056,67 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що допущене позивачем порушення норм податкового законодавства не становить склад правопорушення, передбаченого ст. 127 ПК України, а тягне за собою застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 126 ПК України.

Не погоджуючись з рішеннями суд івпопередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, за період 01 січня 2013 року по 30 червень 2016 року, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складно акт від 24 жовтня 2016 року № 78/11-28-14-06/26177454, яким зафіксовано порушення позивачем вимог порушення пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, абз.«а» п.176.2 ст.176 ПК України податок на доходи фізичних осіб в сумі 457306,12 грн. підприємством несвоєчасно сплачено (перераховано) до бюджету як податковим агентом, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку.

Як зазначено в акті перевірки (п.п.3.5.4.2.2 акту) контролюючим органом досліджено питання визначення підприємством бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, встановлено, що Філією «Світловодський райавтодор» ДП «Кіровоградський райавтодор», як податковим агентом, виплачувався оподатковуваний дохід готівкою з каси (заробітна плата), але податок на доходи фізичних осіб у визначені терміни своєчасно не перераховано до бюджету, загальна сума несвоєчасно сплаченого податку 457306,12 грн. Також, згідно пп.3.5.4.3 акту перевірки контролюючим органом досліджено питання нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору, встановлено порушення підприємством пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України в частині несвоєчасної сплати військового збору в сумі - 35184,93 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 і ст.127 ПК України 14 листопада 2016 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0015641300, яким підприємству за порушення пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, абз.«а» п.176.2 ст.176 ПК України визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, з яких 298 033,85 грн. штрафних санкцій (а. с.55);

- № 0015681300, яким підприємству за порушення пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України визначено грошове зобов'язання з військового збору, з яких 26044,68 грн. штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до акта перевірки від 24 жовтня 2016 року, у ході перевірки встановлено, що Філією «Світловодський райавтодор» ДП «Кіровоградський райавтодор», як податковим агентом, виплачувався оподатковуваний дохід готівкою з каси (заробітна плата) в повному обсязі та перераховано до бюджету, проте податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 457306,12 грн. у визначені пп.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України терміни своєчасно не перераховано до бюджету.

ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України», вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення № 0015641300 незаконним в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 218039,10 грн., а податкове повідомлення рішення № 0015681300 протиправним в частині донарахування штрафної санкції в розмірі 19056,67 грн., звернулось до адміністративного суду з даним позовом.

Так, згідно з п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Вказаною нормою встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Натомість коли мають місце нарахування, однак несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 вказаного кодексу. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 10 листопада 2015 року у справі № 21-2919а15 та від 22 березня 2016 року у справі № 21-3694а15.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, зокрема, що податок з доходів фізичних осіб та військовий збір позивачем було утримано та перераховано до бюджету в повному обсязі під час виплати заробітної плати, суд касаційної інстанції приходить до висновку про безпідставність застосування до позивача за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 218039,10 грн. та за несвоєчасно сплачений військовий збір у розмірі 19056,67 грн. штрафних санкцій, передбачених ст. 127 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду