Верховний Суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 грудня 2019 року

справа № 640/4301/19

адміністративне провадження № К/9901/31380/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року у складі судді Арсірія Р.О.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у складі суддів Степанюка А.Г., Файдюка В.В., Шурка О.І.,

у справі №640/4301/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2018 року №00014561402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 231 559,00 грн, в тому числі 227 057,00 грн - основного платежу, 4 502 грн - штрафні (фінансові) санкції; №00014571402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 251 341,00 грн, в тому числі 201073,00 грн - основного платежу, 50 268,00 грн - штрафні (фінансові) санкції; №0013474208, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 788 433,53 грн, в тому числі 576 716,60 грн - основний платіж, 211 716,93 грн - штрафна (фінансова) санкція, з мотивів безпідставності їх прийняття.

14 червня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, позов Товариства задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2018 року №00014561402, №00014571402, №0013474208.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що податковий орган не довів правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

У листопаді 2019 року податковий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги аналогічні (дослівно процитовані) доводам апеляційної скарги.

14 листопада 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, витребував справу №640/4301/19 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

21 листопада 2019 року справа №640/4301/19 надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу податкового органу від Товариства до Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

У вересні - жовтні 2018 року на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 3 квартал 2018 року, наказу від 05 липня 2018 року №10726 та направлень на перевірку працівники податкового органу провели документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої склали акт від 26 жовтня 2018 року № 745/26-15-14-02-02/30023823 (далі - акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення:

- підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 15 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2019 року за №860/4153, пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 за №85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 261 086,00 грн, в тому числі за грудень 2015 року в сумі 243 080,00 грн, за грудень 2016 року в сумі 16 679,00 грн;

- підпункту 14.1 257 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 232 581,00 грн, в тому числі за рудень 2015 року на суму 215 908,00 грн, грудень 2016 року на суму 16 673,00 грн;

- підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 162.1 статті 162, статті 163 (підпункти 1.2, 1.3, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ), підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого не сплачено (не перераховано) утримані суми військового збору з пасивних видів доходів (дивідендів) за грудень 2015 року у сумі 306 565,50 грн та січень 2016 року у сумі 270 151,10 грн.

22 листопада 2018 року на підставі акта перевірки керівник податкового органу прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №00014561402 форми «Р» згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 15 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2019 року за №860/4153, пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 за №85/4306, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 227 057,00 грн та 4 502 грн - штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №00014571402 форми «Р» згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 201 073,00 грн та 50 268,00 грн - штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0013474208 форми «Д» згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 162.1 статті 162, статті 163 (підпункти 1.2, 1.3, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ), підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору 576 716,60 грн - основний платіж, 211 716,93 грн - штрафна (фінансова) санкція на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

Щодо грошових зобов`язань з податку на прибуток і податку на додану вартість.

Під час проведення перевірки Товариства податковий орган установив наявність у позивача кредиторської заборгованості перед ТОВ «Будмонтажліфт», ТОВ «Енергоінвестмонтаж», ТОВ «Віконний дизайн», ТОВ «Альфа Трейдінг», ПП «Стандарт», ТОВ НВП «Укртехно-Атом», ТОВ «Адона Груп», ТОВ «Будсервісцентр-Комфорт», ТОВ «ВР-Інжиніринг», ТОВ «Геотехноком», ТОВ «ІБК «Євротехнології», ТОВ «Вігас Україна», ТОВ БКФ «Інвікта», ДП «Управління Баштових кранів» ТОВ «УБК Будмеханізація», ДП «Балу», Європейський Київ Фундація. Відповідач зазначив, що до перевірки не надані договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні та будь-які інші документи по взаємовідносинам з вказаними контрагентами щодо продовження терміну дії договорів укладених із зазначеними контрагентами та/або інші документи щодо заборгованості перед цими контрагентами.

Суди першої та апеляційної інстанції установили, що за даними бухгалтерського обліку згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 63, станом на 30 червня 2018 року та на момент перевірки у Товариства існувала кредиторська заборгованість перед наступними постачальниками: ТОВ «Будмонтажліфт» у сумі 100 000,00 грн, дата виникнення заборгованості 2013 рік; ТОВ «Енергоінвестмонтаж» у сумі 29 618,00 грн, дата виникнення заборгованості 2011 рік; ТОВ «Віконний дизайн» у сумі 100 000,00 грн, дата виникнення заборгованості 2011 рік; ТОВ «Альфа Трейдінг» у сумі 110 000,00 грн, дата виникнення заборгованості 2010 рік; ПП «Стандарт» у сумі 326 590,00 грн, дата виникнення заборгованості 2009 рік; ТОВ НВП «Укртехно-Атом» у сумі 362 991,00 грн, дата виникнення заборгованості 2011 рік; ТОВ «Адона Груп» у сумі 4 759,00 грн, дата виникнення заборгованості 2011 рік; ТОВ «Будсервісцентр-Комфорт» у сумі 6 742,00 грн, дата виникнення заборгованості 2011 рік; ТОВ «ВР-Інжиніринг» у сумі 10 950,00 грн, дата виникнення заборгованості 2010 рік; ТОВ «Геотехноком» у сумі 44 442,00 грн, дата виникнення заборгованості 2010 рік; ТОВ «ІБК «Євротехнології» у сумі 20 209,00 грн, дата виникнення заборгованості 2010 рік; ТОВ «Вігас Україна» у сумі 5 519,00 грн, дата виникнення заборгованості 2010 рік; ТОВ БКФ «Інвікта» у сумі 57 082,00 грн, дата виникнення заборгованості 2009 рік; ДП «Управління Баштових кранів» ТОВ «УБК Будмеханізація» у сумі 11 577,00 грн, дата виникнення заборгованості 2010 рік; ДП «Балу» у сумі 15 916,00 грн, дата виникнення заборгованості 2010 рік; Європейський Київ Фундація у сумі 54 998,00 грн, дата виникнення заборгованості 2009 рік.

Під час судового розгляду справи Товариство надало до матеріалів справи копії додаткових угод від 29 грудня 2014 року №1 та від 26 грудня 2016 року №2 до договору №01/02-11 від 01 лютого 2011 року, укладеного з ТОВ «Будсервісцентр-Комфорт», відповідно до яких строк повернення заборгованості у сумі 4900,00 грн відкладено до 26 грудня 2016 року, а потім до 27 грудня 2019 року. Отже, стосовно заборгованості позивача перед ТОВ «Будсервісцентр-Комфорт» у сумі 4900,00 грн строк позовної давності не минув станом на дату проведення перевірки відповідачем.

Щодо решти суми заборгованості позивача перед вищезазначеними контрагентами строк позовної давності сплив, що підтвердив позивач, а також установили суди першої та апеляційної інстанцій.

Здійснивши аналіз положень пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту «ґ» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сума заборгованості Товариства перед його контрагентами, за якою минув строк позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою та є об`єктом оподаткування податком на прибуток. Разом з тим, в порушення наведених норм позивач не включив вищезазначені суми безнадійної заборгованості до складу загального оподатковуваного доходу та відповідно не нарахував і не сплатив податок на прибуток.

Аналізуючи положення пункту 198.3 статті 198, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, висновувалися з того, що Товариство не здійснювало коригування сум податкового кредиту за вищезазначені кредити після спливу позовної давності щодо стягнення заборгованості.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2 555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суди першої та апеляційної інстанції установили, що кредиторська заборгованість позивача перед контрагентами виникла у період з 2007 по 2011 роки.

Надаючи оцінку цим обставинам, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що строк позовної давності за вказаною заборгованістю сплив у період з 2010 року по 2014 рік. Граничний строк подання податкової звітності з податку на прибуток, у якій позивач мав задекларувати об`єкт оподаткування з податку на прибуток за вказаною безнадійною заборгованістю, сплив у період з 10 лютого 2011 року по 02 березня 2015 року, з податку на додану вартість - з 20 листопада 2010 року по 20 жовтня 2014 року, тоді як перевірка позивача проведена у період з 28 вересня 2018 року по 11 жовтня 2018 року, а грошові зобов`язання з податку на прибуток і податку на додану вартість збільшені податковими повідомленнями-рішеннями від 22 листопада 2018 року.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2018 року №00014561402, №00014571402, з огляду на визначення податковим органом суми грошових зобов`язань Товариству поза межами строку, встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Щодо військового збору.

Під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку про порушення Товариством вимог Податкового кодексу України в частині несплати суми військового збору за грудень 2015 року у сумі 306 565,50 грн та січень 2016 року у сумі 270 151,10 грн.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство помилково сплатило суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 576 716,60 грн на рахунок для сплати податку на доходи фізичних осіб. Зазначене не спростовано доводами касаційної скарги. Крім того, податковий орган не заперечував існування вказаної помилки.

Суди попередніх інстанцій також установили, що Товариство звернулося до податкового органу з заявою від 12 листопада 2018 року №12112018/1 щодо зарахування коштів у сумі 576 716,60 грн на бюджетний рахунок для сплати військового збору.

Згідно із підпунктами 1.1-1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено накладення штрафу у відповідних розмірах за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Частиною першою статті 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно із частиною п`ятою статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зобов`язання зі сплати військового збору позивачем виконані в установлені законодавством терміни для здійснення такої сплати. Помилка ж при зазначенні невідповідного рахунку не може слугувати підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій за несплату військового збору, факт сплати якого підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки помилкове перерахування Товариством на неналежний рахунок не вплинуло на виконання обов`язку платника зі сплати військового збору, відтак відсутні підстави для визначення позивачу відповідного грошового зобов`язання та застосування штрафу за його несплату в порядку пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, яким надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №640/4301/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Р. Ф. Ханова

Судді:

І. А. Гончарова

І. Я. Олендер