Верховний Суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2020 року

м.Київ

асправа № 440/3783/18

адміністративне провадження № К/9901/21076/19, К/9901/22123/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Тандем", Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року (суддя: Слободянюк Н.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року (судді: Кононенко З.О., Калиновський В.А., Калитка О.М.) у справі №440/3783/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Тандем" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Тандем" (далі - позивач, ТОВ "Агро Тандем") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2018 року № 0014081401 та №0014091401.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 11 жовтня 2018 року № 0014081401 та податкове повідомлення - рішення від 11 жовтня 2018 року № 0014091401 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 103552,50 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 69035,00 грн та штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) у сумі 34517,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Також не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог з касаційною скаргою звернулось ГУ ДФС у Полтавській області. У скарзі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агро Тандем" відмовити в повному обсязі. Обґрунтовує вимоги тим, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «АТ Каргілл» та ПП «АГРОТЕХАЗОТ», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Крім того, сторони також скористалися своїм процесуальним правом та подали відзиви на касаційні скарги, в яких з мотивів та обґрунтувань, наведених у їх касаційних скаргах, просили відмовити у задоволенні скарги опонента.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 27 серпня 2018 року по 07 вересня 2018 року ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Агро Тандем" з питання дотримання вимог податкового, валютного законодавства та законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої складено Акт від 21 вересня 2018 № 1252/16-31-14-01-10/33189983.

Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів № 318 від 31 грудня 1999 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 147635,00 грн, в тому числі за ІІ квартал 2016 року - на 69035,00 грн , IV квартал 2016 року - на 54600,00 грн, ІІ квартал 2017 року - на 9000,00 грн, ІІІ квартал 2017 року - на 15000,00 грн;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 131482,00 грн, в тому числі за грудень 2016 року - на 110752,00 грн, за січень 2017 року - на 20730,00 грн.

11 жовтня 2018 року на підставі вищеозначеного Акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0014091401, яким збільшено ТОВ "Агро Тандем" суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 221452,50 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням - 147635,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями- 73817,50 грн);

- № 0014081401, яким збільшено ТОВ "Агро Тандем" суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 164352,50 грн (в тому числі за податковим зобов`язанням - 131482,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32870,50 грн).

Не погодившись з вищеозначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2018 року № 0014081401 та №0014091401 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 103552,50 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 69035,00 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у сумі 34517,50 грн. суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень та, як наслідок, дійшов висновку про наявність підстав до задоволення позову в цій частині. В решті ж позовних вимог дійшов висновку про їх необґрунтованість та, як наслідок, відсутність підстав до задоволення позову у відповідній частині.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами ПК України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон 996-IV).

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Ненадання платником податків під час проведення перевірки документів, котрі мають щонайменший вплив на обрахунок показників податкової звітності, створює для платника податків юридичний наслідок, який передбачений пунктом 44.6 статті 44 ПК України.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Абзацом другим пункту 44.7 зазначеної статті визначено, що протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення /абзац другий пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Згідно з п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з підпунктом «і» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначається в окремому рядку такий обов`язковий реквізит як код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За змістом пункту 201.10 цієї статті у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого продавця.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу про неправомірність включення позивачем податку на додану вартість у сумі 131481,84 грн до складу податкового кредиту за квітень 2016 року та, як наслідок, винесення суб`єктом владних повноважень податкового повідомлення - рішення № 0014081401 від 11 жовтня 2018 року слугувало те, що у податковій накладній № 48 від 07 квітня 2016 року, виписаній постачальником ТОВ «АТ Каргілл» на адресу позивача за договором поставки гібридного насіння кукурудзи ДКС 2960 від 06 квітня 2016 року № CIS04257, зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних, не було зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД.

На переконання контролюючого органу, наведене свідчить про порушення вимог статті 201 ПК України, оскільки згідно АІС «Податковий блок» ТОВ «АТ «Каргілл» не є імпортером гібридного насіння кукурудзи ДКС 2960, натомість згідно інтернет-ресурсів виробником такого насіння є фірма-нерезидент Монсанто США, що підтверджує його імпортне походження.

Аналізуючи наведені обставини, судами було вжито заходи з метою витребування та дослідження документів щодо придбання та поставки гібридного насіння кукурудзи ДКС 2960, зокрема, сертифікату походження насіння серії ІН 0005471 , згідно з яким виробником насіння кукурудзи ДКС 2960 (номер партії UA-18-14-007/130-13), яке належить ТОВ «Монсанто Україна» (рік врожаю 2013) та в подальшому було поставлене ТОВ «АТ Каргілл» відповідно до видаткової накладної № 0903620457 від 09 лютого 2015 року, значиться - Україна.

Наведена обставина відповідачем як суб`єктом владних повноважень в ході судового розгляду справи спростована не була.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку позивачем не було допущено порушення норм податкового законодавства щодо формування податкового кредиту за спірною господарською операцією, а відтак податкове повідомлення -рішення від 11 жовтня 2018 року №0014081401 є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій позивача із ПП «АГРОТЕХАЗОТ» та правомірності включення позивачем витрат у сумі 383525,00 грн до фінансового звіту за ІІ квартал 2016 року, колегія суддів виходить з наступного.

Судами встановлено, що 04 квітня 2016 року між ТОВ "АГРО ТАНДЕМ" (покупець) та ПП "АГРОТЕХАЗОТ" (постачальник) укладено договір поставки № 0404-01, відповідно якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця аміак рідкий технічний згідно додатків, які є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.

На підтвердження факту поставки товару за вказаним договором позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу: видаткову накладну № 29 від 07 квітня 2016 року (на поставку 19,7 т аміаку рідкого технічного загальною вартістю з ПДВ 226549,92 грн), видаткову накладну № 30 від 08 квітня 2016 року ( на поставку 20,32 т аміаку рідкого технічного загальною вартістю з ПДВ 233679,92 грн), а також банківські виписки.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В касаційній скарзі податковим органом також не зазначено про будь-які дефекти первинних документів, наданих Товариством.

Підставою для висновку відповідача про відсутність реального факту поставки за вказаним договором стала відсутність документів, які б підтверджували рух товарно матеріальних цінностей, зокрема, товарно-транспортних накладних та сертифікату (паспорту) якості товару. Інших мотивів, які б свідчили про фіктивність господарських операцій позивача з ПП «АГРОТЕХАЗОТ» фіскальним органом не зазначено.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення.

Паспорти та сертифікати якості не також є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару.

До відсутності цих документів під час перевірки та надання їх лише у ході судового розгляду справи Суд ставиться критично, проте при вирішенні спору за цим епізодом не може не врахувати того, що паспорти та сертифікати якості не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак, відсутність цих документів під час перевірки не означало, що фактичної поставки товару не було.

Крім того, судами попередніх інстанцій враховано, що умовою пункту 3.6 Договору поставки № 0404-01 від 04 квітня 2016 року сертифікат (паспорт) якості товару постачальник зобов`язувався надати покупцю лише на його вимогу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення в частині збільшення ТОВ «АГРО ТАНДЕМ» грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 103552,50 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 69035,00 грн та штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) у сумі 34517,50 грн, також не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи оцінку взаємовідносинам позивача з ТОВ «Транс-Груп» та правомірності включення витрат у сумі 83333,00 грн до фінансового звіту за ІV квартал 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні, тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, для здійснення транспортно-експедиторської діяльності наявність товарно-транспортного документа (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо) є обов`язковою. В такому випадку товарно-транспортний документ є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а його відсутність, відповідно, свідчить про формальне документальне оформлення транспортно-експедиторської послуги.

За даним епізодом судами встановлено, що 28 травня 2014 року між ТОВ "АГРО ТАНДЕМ" (клієнт) та ТОВ «Транс-Груп» (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №312 (далі - Договір), за яким клієнт доручає, а експедитор зобов`язується за рахунок клієнта надати транспортно експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням вантажу (зернові) клієнта (пункт 1.1 Договору).

Після закінчення відвантаження товару клієнта експедитор надає наступні оригінальні документи з елеваторів, ХПП, КХП, VRP та інших підприємств: оригінали рахунків-фактур; податкові накладні згідно зі здійсненими оплатами; акти виконаних робіт згідно з фактично виконаними роботами; товарно-транспортні накладні; дублікати або копії сертифікатів; копії залізничних накладних. У випадках, якщо розрахунки за послуги зі зберігання та навантаження робляться товаром клієнта згідно з договорами на зберігання, експедитор надає клієнтові такі документи: матеріальну довіреність; рахунок-фактуру; податкову накладну; акт виконаних робіт (підпункт 2.1.12 пункту 2.1 Договору).

Однак, на підтвердження виконання умов цього договору позивачем під час проведення перевірки було надано контролюючому органу лише розрахункові документи (про часткову оплату послуг) та акт виконаних робіт № 2 від 14 листопада 2016 року.

Акт перевірки від 21 вересня 2018 року № 1252/16-31-14-01-10/33189983, підписаний директором та головним бухгалтером ТОВ «АГРО ТАНДЕМ», містить також підтвердження про те, що інших документів, окрім наданих під час перевірки, у Товариства немає.

В контексті наведених обставин колегія суддів враховує, що обов`язок контролюючого органу проводити перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків надавати такі первинні документи при перевірці, наслідки невиконання якого визначені пунктом 44.6 статті 44 ПК України.

За такого правового врегулювання, а також враховуючи, що господарські операції позивача із ТОВ «Транс-Груп» щодо організації та перевезення вантажів не підтверджені належним чином складеними первинними документами, колегія суддів вважає висновок судів про відсутність підстав для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку таких операцій законними та обґрунтованими, та, як наслідок, погоджується з висновком про правомірність донарахування позивачу податку на прибуток за такими операціями на загальну суму 22500,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача із ПП «Авіастиль» та Підприємством «Авіаційна компанія АгроавіаДніпро» та правомірності включення позивачем витрат у загальній сумі 353333,00 грн до фінансових звітів за ІV квартал 2016 року, ІІ і ІІІ квартали 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 04 січня 2016 року між ТОВ "АГРО ТАНДЕМ" (замовник) та ПП"АВІА-СТИЛЬ" (виконавець) укладено договір підряду № 1 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець виконує авіаційні роботи в сільському господарстві України згідно до отриманої та узгодженої заявки з використанням авіатехніки, яка входить до сертифіката експлуатанта та ліцензій і дозволів виконавця.

Виконавець зобов`язується забезпечити проведення авіаційних робіт з використанням сертифіката експлуатанта, ліцензії на виконання робіт і позивних виконавця згідно керівних документів Державіаслужби, регламентуючих льотну діяльність в повітряному просторі України (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 Договору).

Аналогічні Договори підряду 04 січня 2016 року та 15 червня 2017 року позивачем також було укладено з Підприємством «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро».

На підтвердження виконання умов вищеозначених договорів позивачем під час проведення перевірки надано лише банківські виписки та акти виконаних робіт.

При цьому, надані позивачем акти виконаних робіт не розкривають зміст господарських операцій з надання контрагентами позивача авіапослуг, а містить лише загальне найменування послуг без жодної їх деталізації. З актів виконаних робіт неможливо встановити ані найменування конкретно вчинених дій, ані місце вчинення дій, ані обсяг наданих послуг, ані час їх надання, тобто вказаний документ має знеособлений характер та не містить конкретної інформації, яка б дозволила розкрити зміст господарської операції та дійти висновку, що понесені позивачем витрати на придбання авіапослуг спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

В тексті Акта перевірки від 21 вересня 2018 року № 1252/16-31-14-01-10/33189983 інспектором наголошено, що до перевірки, окрім актів виконаних робіт, не надано жодних інших документів, які б підтверджували факти здійснення господарських операцій. При цьому будь-яких зауважень до повноти чи точності викладених в акті перевірки обставин та документів директором та головним бухгалтером ТОВ «АГРО ТАНДЕМ» не висувалось та в запереченнях № 28/09 від 28 вересня 2018 року на акт документальної виїзної перевірки від 21 вересня 2018 року № 1252/16-31-14-01-10/33189983 не зазначалось.

Аналізуючи спірні господарські операції суди попередніх інстанцій також слушно зауважили, що залучення до матеріалів справи документів (договорів, заявок, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), розрахунків витрат паливно-мастильних матеріалів, складених між ТОВ "АГРО ТАНДЕМ" та його контрагентами на підтвердження подальшого продажу ТОВ "АГРО ТАНДЕМ" авіапослуг, не звільняє позивача від обов`язку підтвердити понесені витрати належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, за відсутності належним чином оформлених первинних документів суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов`язання ТОВ «АГРО ТАНДЕМ» з податку на прибуток на загальну суму 95 400 грн за вищеозначеними господарськими операціями відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, у зв`язку з чим підстави до задоволення позову у цій частині відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд звертає увагу на таке.

Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційних скаргах доводи є необґрунтованими.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційних скарг слід відмовити.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року залишити без змін, а касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Тандем", Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

І.Л. Желтобрюх

Судді:

О.В. Білоус

Є.А. Усенко