Верховний Суд

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 704/236/17

провадження № 61-32303св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - селянське (фермерське) господарство «Дружба»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Храпка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства «Дружба» (далі - СФГ «Дружба») про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки, яка розташована в межах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Між ним та СФГ «Дружба» 07 травня 2011 року був укладений договір оренди земельної ділянки, пунктами 9-11 якого передбачено, що останній зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не пізніше 31 грудня кожного року. Проте

СФГ «Дружба» свої обов`язки по сплаті орендної плати не виконує протягом всього часу користування земельною ділянкою. Орендна плата не сплачувалася жодного разу з моменту укладення договору.

Також зазначав, що наприкінці 2011 року в зв`язку з тим, що лікарями йому було встановлено попередній діагноз щодо онкозахворювання і для проведення необхідного обстеження він потребував значних коштів, він звернувся до керівника СФГ «Дружба» з проханням надати йому позику, на що отримав гроші особисто від керівника СФГ «Дружба» ОСОБА_2 в присутності свідків в сумі 20 000 грн, про що написав відповідну розписку. Домовленості про те, що ці кошти виплачені в рахунок майбутньої орендної плати за землю, між ними не було.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з СФГ «Дружба» на свою користь заборгованість по виплаті орендної плати за період

2012-2016 роки в сумі 19 555 грн 32 коп., розірвати договір оренди землі

від 07 травня 2011 року, укладений між ним та СФГ «Дружба», зобов`язати СФГ «Дружба» передати йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,01 га, що розташована в межах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області в стані придатному для цільового використання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з СФГ «Дружба» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за період 2012-2016 років у розмірі 19 555 грн 32 коп. Розірвано договір оренди землі від 07 травня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Дружба», який зареєстрований відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області 02 листопада 2012 року за № 712408784007610. Зобов`язано СФГ «Дружба» передати ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,01 га, що розташована в адміністративних межах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, кадастровий

№ 7124087800:01:000:0257, у стані, придатному для цільового використання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом достовірно встановлено, що відповідач систематично не виконував свої зобов`язання за договором оренди по сплаті орендної плати позивачу за період

2011-2017 роки, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу СФГ «Дружба» задоволено частково, рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 липня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що згідно видаткового касового ордера від 29 грудня 2011 року № 29/12-11 ОСОБА_1 видана орендна плата за земельний пай за майбутні періоди в розмірі 25 000 грн. Таким чином, орендар виконав своє зобов`язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку за майбутній період достроково, що не заборонено законодавством про оренду землі. Отже, якщо договором оренди землі не встановлена така заборона, то сплата орендної плати наперед узгоджується з нормами права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі ти витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справі між суддями справу передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до СФГ «Дружба» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що видатковий касовий ордер

від 29 грудня 2011 року про отримання позивачем орендної плати

в сумі 25 000 грн за майбутні періоди є недопустимим доказом у справі, оскільки оформлений із порушенням вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (не дотримані умови щодо обов`язковості заповнення всіх граф касового ордера). Крім того, державна реєстрація вказаного договору проведена 02 листопада 2012 року та цього ж дня земельна ділянка передана відповідачу за актом прийому-передачі. Вказаний видатковий касовий ордер складний 29 грудня 2011 року, тобто за рік до набрання чинності спірного договору оренди і під час дії попереднього договору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення СФГ «Дружба» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначено, що позивач визнавав, що касовий ордер від 29 грудня 2011 року підписаний саме ним. Вважало, що твердження позивача про відсутність діючого договору на момент отримання ним орендної плати за майбутні періоди, не ґрунтується на дійсних обставинах справи та вимогах чинного законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку

від 31 липня 2002 року серії І-ЧР № 003042 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,01 га, яка знаходиться в межах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області (а. с. 10).

Між ОСОБА_1 та СФГ «Дружба» 07 травня 2011 року був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передав належну йому земельну ділянку площею 3,01 га, яка знаходиться в межах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, а

СФГ «Дружба» прийняло зазначену земельну ділянку в оренду строком

на 49 років. Договір зареєстрований 02 листопада 2012 року за

№ 712408784007610 (а. с. 11-14).

Дія вказаного договору оренди землі не припинена, реєстрація не скасована, що підтверджується відповідним листом відділу Держземагентства у Тальнівському районі Черкаської області (а. с. 18).

Згідно видаткового касового ордера № 29/12-11 від 29 грудня 2011 року ОСОБА_1 видана орендна плата за земельний пай за майбутні періоди в розмірі 25 000 грн. Вказаний касовий ордер підписано ОСОБА_1

(а. с. 34, 57).

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зокрема посилався на те, що він не одержав орендну плату протягом всього часу користування відповідачем земельною ділянкою, а тому договір підлягає розірванню.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

При вирішенні спору апеляційним судом надана належна оцінка видатковому касовому ордеру від 29 грудня 2011 року № 29/12-11, підписана

ОСОБА_1 , відповідно до якої останньому видана орендна плата за земельний пай за майбутні періоди у розмірі 25 000 грн. Вказаний касовий ордер і дії орендаря за обставин цієї справи свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі».

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 11 договору оренди землі сторони погодили, що орендна плата вноситься щорічно з першого серпня по тридцять перше вересня, остаточний розрахунок до тридцять першого грудня поточного року. За заявою орендодавця можлива авансова виплата орендної плати. Згідно касового ордеру від 29 грудня 2011 року № 29/12-11 орендодавець отримав від орендаря грошові кошти у розмірі 25 000 грн, що спростовує доводи позивача про систематичну несплату орендної плати станом на день пред`явлення позову, як підставу для розірвання договору оренди.

Враховуючи положення статті 531 ЦК України, зміст касового ордеру

від 29 грудня 2011 року № 29/12-11, який свідчить про те, що ОСОБА_1 погодився на отримання орендної плати за майбутні періоди згідно укладеного договору оренди від 07 травня 2011 року у загальному розмірі

25 000 грн, а також дії орендаря, який сплатив вказану суму, слід дійти висновку, що сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами, отже у орендаря станом на день пред`явлення позову була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.

Позивач у цій справі не довів істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки суд правильно застосував до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого за встановлених обставин в межах заявлених позовних вимог висновку про відмову в їх задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Є. В. Синельников

Судді:

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович