Верховний Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

м. Київ

Справа №  922/3248/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова   Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Байдакової Анни Юріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" про визнання недійсними частин договору,

за участю представників:

позивача - Калугін О.Ю., адвокат;

відповідача - Харченко К.С., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2019 року Фізична особа - підприємець Байдакова Анна Юріївна (далі - ФОП   Байдакова А. Ю .) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (далі - ТОВ   "Крона-Компані"), в якому просила суд визнати недійсним пункт 41.3 статті 41 договору оренди, укладеного між сторонами 01.12.2016 № Е-1/Х-1, який передбачає право відповідача (орендодавця) припинити дію договору у разі вчинення орендарем (ФОП Байдакова А.Ю. ) істотного порушення умов договору.

1.2. Позов обґрунтовано невідповідністю пункту 41.3 статті 41 договору №  Е-1/Х-1 вимогам статей 188, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки ним передбачено дострокове розірвання договору на вимогу орендодавця за відсутності згоди орендаря в позасудовому порядку та встановлено дату коли договір вважатиметься розірваним за відсутності згоди сторін щодо його дострокового розірвання.

При цьому підпункти 41.3.6 та 41.3.8 пункту 41.3 статті 41 договору №   Е-1/Х-1 не відповідають вимогам статті 291 ГК України, оскільки передбачають в якості підстав для розірвання договору обставини, які відсутні у передбаченому статтею 783 ЦК України виключному переліку підстав для розірвання договору в односторонньому порядку на вимогу орендодавця. Підпункт 41.3.8 пункту 41.3 статті 41 цього договору всупереч вимог статті 4 ГК України, статей 1, 2, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає наділення таким особистим немайновим правом, як ділова репутація, речі, а саме об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі торгового центру.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 01.12.2016 між ТОВ "Крона-Компані" (орендодавець) та ФОП Байдаковою А.Ю. (орендар) було укладено договір оренди №   Е-1/Х-1 (далі - договір № Е-1/Х-1), за умовами якого орендодавець зобов`язався передати орендарю в оренду приміщення, яке знаходиться в торгівельному центрі ("Караван Megastore", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7), а також обладнання, а орендар - прийняти, оплатити оренду і повернути приміщення та обладнання орендодавцю на умовах, визначених цим договором.

2.2. Згідно з пунктом 41.3 договору № Е-1/Х-1 орендодавець має право припинити дію цього договору письмово попередивши про це орендаря не менш ніж за 30 календарних днів, у разі вчинення орендарем істотного порушення цього договору. В такому випадку договір вважається розірваним на 31-й календарний день від дня відправки орендодавцем повідомлення про дострокове розірвання цього договору. В цілях цього договору істотним порушенням орендарем своїх зобов`язань за цим договором, яке надає орендодавцю право відмови від зобов`язань за цим договором, буде наявність будь-якої з наступних обставин, зокрема:

- Орендар не виконує зобов`язань щодо страхування чи правил протипожежної безпеки (підпункт 41.3.6. пункту 41.3 договору № Е-1/Х-1);

- Орендар, на власний розсуд орендодавця, демонструє невідповідне чи неприйнятне ставлення до орендодавця або інших орендарів торгівельного центру, яке завдає шкоди репутації торгівельного центру (підпункт 41.3.6. пункту 41.3 договору №   Е-1/Х-1).

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.03.2019 (суддя Жигалкін   І.П.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на те, що взаємне волевиявлення двох сторін, закріплене у договорі, щодо встановлення певного порядку припинення їхніх правовідносин - розірвання договору на підставі повідомлення орендодавця, не суперечить вимогам діючого законодавства.

Суд зазначив, що частиною 3 статті 291 ГК України передбачено можливість розірвання договору оренди у порядку встановленому статтею 188 ГК України, яка дає можливість сторонам розірвати договір в односторонньому порядку за умови якщо це передбачено договором.

3.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 (колегія суддів: Медуниця О.Є., Барбашова С.В., Попков Д.О.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним пункт 41.3 статті 41 договору оренди від 01.12.2016 № Е-1/Х-1.

Постанову мотивовано посиланнями на частину 1 статті 291 ГК України, якою прямо встановлено заборону на односторонню відмову від договору оренди, а тому зміст спірного пункту 41.3 укладеного між сторонами договору, яким передбачено право на односторонню відмову орендодавця від договору, суперечить наведеній імперативній нормі.

Суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставне застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин сторін положень частини 3 статті 291 ГК України, якою передбачено можливість розірвання договору оренди на вимогу однієї зі сторін у порядку встановленому статтею 188 ГК України, оскільки спірний пункт договору передбачає право орендодавця на односторонню відмову від договору, яке є окремим способом розірвання договору й відрізняється від його розірвання на вимогу однієї зі сторін.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що статтею 782 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює право наймодавця відмовитися від договору найму, єдиною підставою відмови від договору встановлено лише обставину невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, в той час як всупереч цій нормі всі підпункти спірного пункту 41.3 договору містять інші підстави такої відмови.

Повідомлення орендодавцем орендаря в порядку, передбаченому договором про відмову від договору не усуває обов`язку додержуватися сторонами вимог статті 291 ГК України та статті 782 ЦК України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміст підпункту 41.3 статті 41 договору № Е-1/Х-1 не відповідає чинному законодавству, що зумовлює недійсність цього пункту в цілому, в тому числі, і його підпунктів як складових, які окремо від нього існувати не можуть.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі ТОВ   "Крона-Компані" посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції вимог статей 188, 291 ГК України та статті 782 ЦК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ФОП   Байдакова А.Ю. просить залишити законну та обґрунтовану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

6.4. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

6.5. У відповідності з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

6.6. Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

6.7. Згідно з частинами 1 і 2 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

6.8. Відповідно до частини 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

6.9. Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим чинним як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

6.10. Згідно з частинами 1 і 3 статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

6.11. З огляду на наведене слід зазначити, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №  916/1684/18 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від неї.

6.12. Попередніми судовими інстанціями встановлено, що спірним пунктом 41.3 договору № Е-1/Х-1 сторони погодили право орендодавця припинити дію цього договору шляхом письмового попередження про це орендаря не менш ніж за 30 календарних днів.

Таким чином, сторони договору № Е-1/Х-1 врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії цього договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦК України та статей 188, 291 ГК України.

6.13. За таких обставин Касаційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що погоджене сторонами умовами спірного пункту 41.3 договору № Е-1/Х-1 право орендодавця припинити дію цього договору не суперечить вимогам чинного законодавства, тому правові підстави для визнання недійсним зазначеного пункту договору відсутні.

6.14. Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та дійшовши висновків про задоволення позову, суд апеляційної інстанції правильно встановивши передбачене сторонами договору право орендодавця припинити дію договору № Е-1/Х-1 з підстав, зазначених у спірних підпунктах 41.3.6 та 41.3.8 цього договору, неправильно застосував зазначені вище норми матеріального права та помилко вважав, що припинення дії договору оренди в односторонньому порядку неможливе у разі погодження сторонами такого припинення.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до вимог статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

7.2. Враховуючи викладене вище, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1.  Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" задовольнити.

2.  Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 у справі №  922/3248/18 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2019 у даній справі залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя 

Є. Краснов

Суддя

Г. Мачульський

Суддя

І. Кушнір