Стандарт 7 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також їх переоцінки, амортизації, зменшення корисності та вибуття, розкриття цієї інформації у фінансовій звітності.
Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності, крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності.
Стандарт 7 не поширюється на:
- операції з біологічними активами, які пов'язані із
сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою
вартістю;
- невідтворювані природні ресурси, особливості обліку яких
визначаються іншими стандартами;
- основні засоби, що утримуються з метою продажу,
особливості обліку яких визначаються іншими стандартами ;
- інвестиційну нерухомість, особливості обліку якої
визначаються іншими положеннями стандартами бухгалтерського
обліку.
Структурно документ складається з наказу та стандарту.
Стандарт 7 набув чинності 1 липня 2000 року.
З того часу відбулося 12 редакцій документу.
Зміни внесені 30.11.2009 - діють до 01.01.2015
Редакція відбудеться 01.01.2015.
Останніми змінами до П(С)БО 7, внесеними, відповідно до наказу Мінфіну від 31.05.2012 № 658, уточнено, що при визнанні об’єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) строк корисного використання активу (для цілей нарахування амортизації) встановлюється у розпорядчому акті підприємства.
