Детальна інформація

Наразі діє

Набрання чинності 01.01.2011

Тип документа

Кодекс

Номер документа

2456-VI

Дата затвердження

08.07.2010

Дата вступу в дію

01.01.2011

Суб'єкт нормотворчості

Верховна Рада України

Галузі

Фінансове право

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Кодексом введено нові та уточнено діючі поняття і терміни з метою забезпечення універсальності понятійної бази бюджетного законодавства та уникнення подвійного трактування окремих норм.

Враховуючи необхідність підвищення ефективності управління бюджетними коштами та відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів, кодексом також уточнено основні функції головних розпорядників бюджетних коштів.

Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім:

пункту 10 частини другої статті 69, а також пункту 20¹частини першої статті 87 та пункту 20¹ частини першої статті 91 (в редакції Закону України від 16 жовтня 2012 року N 5428-VI) цього Кодексу, які набирають чинності з 1 січня 2014 року;

пункту 2 частини другої статті 60 та пункту 5 частини другої статті 61, які набирають чинності з 1 січня 2018 року.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 23.12.2010 р. N 2856-VI,
від 16.10.2012 р. N 5428-VI,
від 24.12.2015 р. N 914-VIII,
від 20.12.2016 р. N 1789-VIII)

1¹. Установити, що у зв'язку з реалізацією Закону України від 19 жовтня 2017 року "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" окремі положення цього Кодексу застосовуються таким чином:

1) у пункті 8 частини першої статті 87 цього Кодексу:

підпункти "а", "б", "в" і "г" діють до 1 січня 2020 року;

підпункт "д" вводиться в дію з 1 липня 2018 року та діє до 1 січня 2020 року;

підпункти "е", "є" і "ж" вводяться в дію з 1 січня 2020 року;

2) у пункті 3 частини першої статті 89 цього Кодексу:

підпункт "а¹" діє до 1 липня 2018 року;

підпункти "а", "б" і "в" діють до 1 квітня 2020 року;

підпункт "г" вводиться в дію з 1 липня 2018 року та діє до 1 квітня 2020 року;

підпункти "ґ" і "д" вводяться в дію з 1 квітня 2020 року;

підпункт "е" вводиться в дію з 1 січня 2020 року;

3) у пункті 3 частини першої статті 90 цього Кодексу:

підпункти "а", "б", "в" і "г" діють до 1 квітня 2020 року;

підпункти "ґ" і "д" вводяться в дію з 1 квітня 2020 року;

підпункт "е" вводиться в дію з 1 січня 2020 року;

підпункт "є" вводиться в дію з 1 квітня 2020 року;

4) пункт 8 частини першої статті 97 і стаття 103⁴ цього Кодексу діють до 1 квітня 2020 року;

5) з 1 липня 2018 року до 1 січня 2020 року, як виняток з положень підпункту "д" пункту 8 частини першої статті 87 цього Кодексу, бюджетам адміністративно-територіальних одиниць, комунальні заклади охорони здоров'я яких не уклали договори про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення для первинної медичної допомоги, спрямовується медична субвенція у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

6) з 1 квітня 2019 року до 1 січня 2020 року, як виняток з положень пункту 8 частини першої статті 87, пункту 3 частини першої статті 89, пункту 3 частини першої статті 90 та частини першої статті 103⁴ цього Кодексу, реалізуються пілотні проекти з надання державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для відповідних видів медичних послуг, окремих закладів охорони здоров'я, населених пунктів чи регіонів, а також відшкодування вартості лікарських засобів для лікування окремих захворювань у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

(Доповнено пунктом 1¹ згідно із
Законом України від 07.12.2017 р. N 2233-VIII;
із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 22.11.2018 р. N 2621-VIII,
від 14.11.2019 р. N 293-IX)

2. Визнати таким, що втратив чинність, Бюджетний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 37 - 38, ст. 189 із наступними змінами).

3. Установити, що положення частини четвертої статті 17 цього Кодексу не застосовуються при наданні державних гарантій за кредитами (позиками), суб'єктів господарювання, що забезпечують реалізацію міжнародного проекту "Циклон-4".

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 05.04.2011 р. N 3172-VI,
від 04.04.2013 р. N 163-VII,
від 28.12.2014 р. N 79-VIII,
від 10.02.2015 р. N 176-VIII)

3¹. Установити, що положення частини тринадцятої статті 17 цього Кодексу не застосовуються в разі розстрочення сплати заборгованості державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова" перед державою за кредитом, залученим 2 лютого 2004 року в компанії "Colvis Finance Limited" (Великобританія) під державну гарантію, а також державного підприємства "Антонов" перед державою за виконання зобов'язань за облігаціями, що випущені державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" у 2009 році під державні гарантії. При цьому сума пені та інших штрафних санкцій, нарахованих внаслідок невиконання таких зобов'язань державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова" та державним підприємством "Антонов" на реструктуризовану суму заборгованості, списується.

(Доповнено пунктом 3¹ згідно із
Законом України від 19.05.2011 р. N 3396-VI;
у редакції Закону України
від 20.10.2016 р. N 1702-VIII)

3². Установити, що положення абзаців другого і третього частини першої і частини п'ятої статті 16 цього Кодексу не застосовуються щодо кредитів (позик), залучених на підставі міжнародних договорів України.

(Доповнено пунктом 3² згідно із
Законом України від 07.07.2011 р. N 3614-VI)

3³. Установити, що для цілей цього Кодексу заборгованість України перед Міжнародним валютним фондом:

за кредитами, отриманими Кабінетом Міністрів України, та за розподілом спеціальних прав запозичень, використаних Кабінетом Міністрів України, належить до державного боргу;

за кредитами, отриманими Національним банком України з метою підтримки платіжного балансу і реалізації грошово-кредитної політики, та за розподілом спеціальних прав запозичень належить до гарантованого державою боргу.

(Доповнено пунктом 3³ згідно із
Законом України від 07.07.2011 р. N 3614-VI)

3⁴. Установити, що до 1 січня 2018 року положення цього Кодексу не застосовуються при наданні державних гарантій з метою формування стабілізаційного (резервного) енергетичного фонду. Надання таких державних гарантій здійснюється виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України.

Гарантійні зобов'язання, що виникають у зв'язку з реалізацією цього пункту, належать до гарантованого державою боргу.

(Доповнено пунктом 3⁴ згідно із
Законом України від 26.01.2016 р. N 937-VIII;
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 20.12.2016 р. N 1789-VIII)

3⁵. Міністерство фінансів України здійснює повноваження і функції з управління державним боргом та гарантованим державою боргом до початку функціонування Боргового агентства України.

(Доповнено пунктом 3⁵ згідно із
Законом України від 14.11.2019 р. N 293-IX)

3⁶. Установити, що, як виняток з положень частини четвертої статті 17 цього Кодексу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства, з метою фінансового забезпечення розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення має право здійснювати запозичення під державні гарантії у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, якщо відповідне положення передбачено у законі про Державний бюджет України.

(Доповнено пунктом 3⁶ згідно із
Законом України від 16.01.2020 р. N 467-IX)

3-⁷. Установити, що до 31 грудня 2024 року положення частини третьої статті 18 та частини першої статті 74 цього Кодексу не застосовуються при здійсненні Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними та міськими радами місцевих внутрішніх запозичень для термомодернізації будівель на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дозволити обласним державним адміністраціям, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, в особі їх керівників здійснювати місцеві запозичення для термомодернізації будівель на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, відповідно до порядку здійснення місцевих запозичень, передбаченого цим Кодексом для обласних рад.

{Розділ VI доповнено пунктом 3-⁷
згідно із Законом № 2042-IX від 15.02.2022}

3-⁸. На період дії воєнного стану в Україні залучення позик від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій на підставі міжнародних договорів України, а також внесення змін до відповідних укладених міжнародних договорів України здійснюється Міністром фінансів України за рішенням Кабінету Міністрів України. Зазначені міжнародні договори України можуть включати, зокрема, положення щодо відмови від суверенного імунітету України в можливих спорах щодо таких зобов’язань та не потребують ратифікації Верховною Радою України.

{Розділ VI доповнено пунктом 3-⁸
згідно із Законом № 2118-IX від 03.03.2022}

4. Установити, що у разі перевищення граничної величини, визначеної абзацом першим частини третьої статті 18 цього Кодексу, станом на 1 січня 2011 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада зобов'язані вжити заходів для приведення обсягу відповідного боргу у відповідність із положеннями цього Кодексу протягом трьох наступних бюджетних періодів.

4¹. Установити, що:

перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі Державної судової адміністрації України у межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами державного бюджету здійснюється Державною судовою адміністрацією України.

абзац третій виключено.

(Доповнено пунктом 4¹ згідно із
Законом України від 23.12.2010 р. N 2856-VI;
із змінами, внесеними згідно із
законами України від 24.12.2015 р. N 914-VIII,
від 20.12.2016 р. N 1789-VIII)

перерозподіл видатків, що здійснюється відповідно до абзацу другого цього пункту та призводить до зміни обсягів видатків судів, погоджується Державною судовою адміністрацією України з Вищою радою правосуддя. У період відсутності повноважного складу Вищої ради правосуддя такий перерозподіл видатків здійснюється Державною судовою адміністрацією України без погодження з Вищою радою правосуддя.

{Пункт 4-¹ розділу VI доповнено абзацом четвертим
згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020;
із змінами, внесеними згідно із Законом № 2127-IX від 15.03.2022}

5. Виключено.

(У редакції Закону України
від 23.12.2010 р. N 2856-VI;
виключено згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII)

5¹. Виключено.

(Доповнено пунктом 5¹ згідно із
Законом України від 23.12.2010 р. N 2856-VI;
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 15.04.2014 р. N 1210-VII
(зміни, внесені Законом України від 15.04.2014 р. N 1210-VII,
поширюються на правовідносини, які виникли з 18.03.2014 р.);
виключено згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII)

6. Установити, що Кабінет Міністрів України після завершення адміністративно-територіальної реформи в частині укрупнення адміністративно-територіальних одиниць та набрання чинності відповідними змінами до законів з питань місцевого самоврядування визначає у проекті закону про Державний бюджет України обсяги міжбюджетних трансфертів для бюджетів нових укрупнених адміністративно-територіальних одиниць, що створилися.

7. Установити, що Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують відповідно до законодавства України надання пільг окремим категоріям громадян шляхом запровадження соціальних карток та проведення видатків відповідно до цього Кодексу виключно із застосуванням Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

8. Кабінет Міністрів України має право встановлювати розміри соціальних виплат, не визначені законом, в абсолютних сумах у межах бюджетних призначень, встановлених за відповідними бюджетними програмами, до законодавчого врегулювання такого питання.

9. Установити, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету:

1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні;

2) відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету);

3) у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Казначейство України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання;

4) списання коштів за відповідним рішенням суду на користь працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських бюджетної установи, які мають право на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, здійснюється Казначейством України з рахунків відповідного розпорядника бюджетних коштів в межах його бюджетних асигнувань;

5) списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів;

6) повернення за рішенням суду вартості конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна, за вирахуванням сум податків і зборів, що були нараховані відповідно до законодавства, але не сплачені на момент реалізації.

Оцінка конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Реалізація конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відшкодування витрат, пов'язаних з транспортуванням, зберіганням, експертною оцінкою, сертифікацією конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна, здійснюється за рахунок бюджетних призначень уповноважених органів державної влади в порядку, встановленому Міністерством фінансів України.

Керівники установ, відповідальні посадові, службові особи, які здійснюють облік, розпорядження, зберігання та реалізацію конфіскованого або зверненого в дохід держави судом майна, при здійсненні таких повноважень несуть відповідальність за вчинені дії або бездіяльність відповідно до законодавства;

7) повернення за рішенням суду конфіскованої (вилученої) національної та іноземної валюти здійснюється Казначейством України у валюті платежу, яка була зарахована до державного бюджету, або за заявою одержувача у гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом Національного банку України відповідно до законодавства;

8) рішення суду, що передбачають списання коштів за видатками, бюджетні призначення щодо яких не визначені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), підлягають оскарженню органами державної влади (органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування) в апеляційному, касаційному порядку.

Списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) на виконання рішень судів здійснюється з часу встановлення щодо таких видатків бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) або у змінах до них;

9) кошти, відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів) згідно з цим пунктом, вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів). За поданням Казначейства України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам);

10) посадові та службові особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом.

У разі встановлення в діях посадової, службової особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування) складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) в установленому законодавством порядку реалізовують право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.

Органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету (місцевих бюджетів), у випадках, визначених цим пунктом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб цих органів, якщо рішенням суду не встановлено в діях посадових, службових осіб складу злочину.

За результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи Казначейства України, у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Якщо збитки, завдані державному бюджету (місцевому бюджету), є результатом спільних дій або бездіяльності кількох посадових та службових осіб, що призвели до завдання шкоди фізичним чи юридичним особам, такі посадові та службові особи несуть солідарну відповідальність згідно з Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 14.10.2014 р. N 1697-VII,
від 07.12.2017 р. N 2233-VIII)

9¹. Установити, що кошти фінансового резерву для зняття з експлуатації атомних блоків, що формується відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" перераховує до спеціального фонду Державного бюджету України. Для зарахування цих коштів Казначейство України відкриває відповідний бюджетний рахунок за надходженнями.

(Доповнено пунктом 9¹ згідно із
Законом України від 23.12.2010 р. N 2856-VI)

10. Кабінету Міністрів України до 1 березня 2020 року забезпечити:

проведення інвентаризації всіх нормативно-правових актів, що регламентують застосування галузевих нормативів при здійсненні видатків місцевих бюджетів, зокрема щодо мережі бюджетних установ, педагогічного навантаження, нормативів витрат бюджетних установ, та встановлення мінімального і максимального значення таких нормативів залежно від обсягів фінансових ресурсів;

затвердження державних соціальних стандартів і нормативів відповідно до статті 94 цього Кодексу в описовому та вартісному вигляді за кожним із делегованих державою місцевому самоврядуванню повноважень у розрахунку на середньостатистичну адміністративно-територіальну одиницю. Внести відповідні зміни до нормативно-правових актів, що регламентують застосування галузевих стандартів надання соціальних послуг та нормативів при здійсненні видатків з місцевих бюджетів, зокрема щодо мережі, штатних нормативів, робочого навантаження, нормативів витрат бюджетних установ, передбачивши можливість щорічного коригування вартісної величини державних соціальних стандартів залежно від зміни цін та інших умов їх формування.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 16.10.2012 р. N 5428-VI,
від 28.12.2014 р. N 79-VIII,
від 20.12.2016 р. N 1789-VIII,
від 07.12.2017 р. N 2233-VIII,
від 22.11.2018 р. N 2621-VIII)

11. Кабінету Міністрів України протягом року розробити проекти законів України з питань охорони здоров'я, передбачивши здійснення заходів щодо:

передачі відомчих установ та закладів охорони здоров'я (крім установ та закладів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, закладів (установ) охорони здоров'я Державного управління справами, Національної академії наук України, клінік науково-дослідних інститутів Національної академії медичних наук України) до сфери управління центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я;

переходу у використанні бюджетних коштів від утримання державних та комунальних лікувально-профілактичних закладів до оплати відповідних медичних послуг (із зміною організаційно-правових форм господарювання таких закладів);

запровадження нового механізму фінансового забезпечення первинної медико-санітарної допомоги;

підготовки умов для переходу на страхову модель охорони здоров'я.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 02.03.2015 р. N 212-VIII,
від 07.04.2015 р. N 288-VIII,
від 24.12.2015 р. N 914-VIII)

12. На період реалізації Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві":

1) Кабінет Міністрів України має право змінювати розмежування видатків на охорону здоров'я між місцевими бюджетами пілотних регіонів, встановлене статтями 89 та 90 цього Кодексу, та визначати особливості фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я, що є учасниками пілотного проекту;

2) визначити видатки загального фонду місцевих бюджетів пілотних регіонів на охорону здоров'я захищеними;

3) до видатків, що здійснюються з обласних бюджетів, бюджету міста Києва та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану) та екстрену медичну допомогу (заклади охорони здоров'я пілотних регіонів, які забезпечують надання відповідно вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги);

4) податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного пунктом 1¹ частини другої статті 29 цього Кодексу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на території міст обласного значення пілотних регіонів, як виняток з положень частини другої статті 65 та підпункту 1 частини першої статті 66 цього Кодексу зараховується у розмірі: 50 відсотків - до обласних бюджетів та 50 відсотків - до бюджетів міст обласного значення;

5) до завершення реорганізації закладів охорони здоров'я у пілотних регіонах обласна рада може передавати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів щодо утримання закладів охорони здоров'я районній, міській (міста обласного значення) раді у вигляді міжбюджетного трансферту відповідно до районного, міського (міста обласного значення) бюджету;

6) у разі несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет у пілотних регіонах положення статті 79 цього Кодексу застосовуються з урахуванням зміни розмежування видатків на охорону здоров'я між районними бюджетами, бюджетами міст обласного значення та обласним бюджетом.

(Доповнено пунктом 12 згідно із
Законом України від 07.07.2011 р. N 3612-VI,
зміни, внесені Законом України від 07.07.2011 р. N 3612-VI,
діють до 31.12.2014 р.;
із змінами і доповненнями згідно із
законами України від 06.10.2011 р. N 3828-VI,
від 04.07.2014 р. N 1588-VII)

12¹. Кабінету Міністрів України до 1 січня 2013 року встановити перелік квазіфіскальних операцій і органів влади (управління), відповідальних за проведення оцінки можливого впливу таких операцій на показники бюджету.

(Доповнено пунктом 12¹ згідно із
Законом України від 07.07.2011 р. N 3614-VI)

13. Виключено.

(Доповнено пунктом 13 згідно із
Законом України від 07.07.2011 р. N 3612-VI,
зміни, внесені Законом України від 07.07.2011 р. N 3612-VI,
діють до 31.12.2014 р.;
виключено згідно із Законом
України від 06.10.2011 р. N 3828-VI)

14. Установити, що:

1) Кабінет Міністрів України забезпечує подання проектів бюджетів та кошторисів фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування на плановий рік Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому, разом з матеріалами, що згідно із статтею 38 цього Кодексу додаються до проекту закону про Державний бюджет України;

1¹) виключено;

1¹) затвердження бюджетів фондів загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування протягом місяця з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України здійснюється Кабінетом Міністрів України;

2) кошти фондів загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування обслуговуються органами Казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платежі проводяться за такою пріоритетністю:

соціальні виплати застрахованим особам (членам їхніх сімей, іншим особам), у яких виникає право на отримання соціального забезпечення, визначеного законодавством;

оплата праці працівників фондів, нарахування на оплату праці, оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

інші платежі;

3) фонди загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування щокварталу подають Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті, Міністерству фінансів України та Казначейству України звіти про виконання бюджетів та кошторисів відповідних фондів у порядку та терміни, встановлені Міністерством фінансів України.

(Доповнено пунктом 14 згідно із
Законом України від 12.01.2012 р. N 4318-VI;
із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 28.12.2014 р. N 79-VIII,
від 24.12.2015 р. N 914-VIII,
від 20.12.2016 р. N 1789-VIII,
від 07.12.2017 р. N 2233-VIII)

15. Дозволити Київській міській раді, як виняток з положень статей 72 та 74 цього Кодексу, здійснити у 2012 році запозичення до загального фонду бюджету міста Київ для погашення заборгованості за вексельними розрахунками з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.

(Доповнено пунктом 15 згідно із
Законом України від 16.10.2012 р. N 5428-VI)

15¹. Дозволити Міністерству фінансів України, як виняток з положень статті 41 цього Кодексу, здійснювати у першому кварталі 2016 року державні запозичення у межах загального обсягу витрат на обслуговування та погашення державного боргу у відповідному періоді.

(Доповнено пунктом 15¹ згідно із
Законом України від 24.12.2015 р. N 914-VIII)

16. Установити, що на період дії Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" норми цього Кодексу, що поширюються на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, застосовуються в особливому порядку.

Установити, як виняток з положень пункту 11 частини першої статті 87 цього Кодексу, що Кабінет Міністрів України може визначати напрями використання бюджетних коштів на програми підтримки телерадіокомпаній, які функціонували на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і надають інформаційні послуги.

(Доповнено пунктом 16 згідно із
Законом України від 12.08.2014 р. N 1636-VII;
із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 17.11.2016 р. N 1759-VIII,
від 07.12.2017 р. N 2241-VIII,
від 07.12.2017 р. N 2233-VIII)

17. Установити, що:

1) надходження нарахованих сум за останній звітний (податковий) період 2014 року, податкового боргу, повернення помилково або надміру сплачених сум з:

акцизного податку з операцій з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами,

збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства,

збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності,

абзац п'ятий виключено,

абзац шостий виключено

зараховуються (здійснюються) до/з державного та/або місцевих бюджетів у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2015 року.

У разі недостатності коштів спеціального фонду місцевих бюджетів для повернення помилково або надміру сплачених сум із збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності таке повернення здійснюється за рахунок коштів загального фонду відповідного місцевого бюджету.

2) надходження нарахованих сум за останній звітний (податковий) період 2014 року, податкового боргу, повернення помилково або надміру сплачених сум з:

збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками - як акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) за електричну енергію,

екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення від:

- здійснення торгівлі на митній території України паливом власного виробництва та/або виробленим з давальницької сировини - як акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) з інших нафтопродуктів,

- ввезення палива на митну територію України - як акцизного податку з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) з інших нафтопродуктів,

плати за користування надрами - як рентної плати за користування надрами,

збору за користування радіочастотним ресурсом України - як рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України,

збору за спеціальне використання води - як рентної плати за спеціальне використання води,

збору за спеціальне використання лісових ресурсів - як рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів,

збору за першу реєстрацію транспортного засобу - як акцизного податку з вироблених в Україні або ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції),

плати за землю - як податку на майно,

фіксованого сільськогосподарського податку - як єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників

зараховуються (здійснюються) до/з державного та/або місцевих бюджетів у пропорціях, встановлених нормами цього Кодексу, що діють з 1 січня 2015 року.

(Доповнено пунктом 17 згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII,
із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 10.02.2015 р. N 176-VIII,
від 07.12.2017 р. N 2233-VIII)

17¹. Установити, що надходження нарахованих сум за останній звітний (податковий) період 2015 року, податкового боргу, повернення помилково або надміру сплачених сум з рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності зараховуються (здійснюються) до/з державного бюджету у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2016 року.

(Доповнено пунктом 17¹ згідно із
Законом України від 24.12.2015 р. N 914-VIII)

17². Установити, як виняток з положень пункту 5¹ частини другої статті 29, пунктів 4¹ і 4² частини першої статті 64, пункту 4¹ частини першої статті 66 та пункту 3¹ частини першої статті 69 цього Кодексу, що надходження нарахованих сум за останній звітний (податковий) період 2017 року, податкового боргу та повернення помилково або надміру сплачених сум до 31 грудня 2017 року з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, нафти та газового конденсату (крім надміру сплачених сум, визначених абзацом другим цього пункту) зараховуються (здійснюються) до/з державного бюджету у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2018 року.

Надміру сплачені суми до 31 грудня 2017 року за податковими зобов'язаннями з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, нафти та газового конденсату, що нараховуватимуться за звітні (податкові) періоди починаючи з 1 січня 2018 року, підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами відповідно до нормативів, визначених цим Кодексом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

(Доповнено пунктом 17² згідно із
Законом України від 07.12.2017 р. N 2233-VIII)

17-³. Установити, що, як виняток із положень частини другої статті 45 і частини другої статті 78 цього Кодексу, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та/або місцевих бюджетів з єдиного рахунка з причин технічних та/або методологічних помилок при формуванні реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України, здійснюється Казначейством України за повідомленням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (без погодження відповідними місцевими фінансовими органами у разі повернення коштів з місцевих бюджетів).

{Розділ VI доповнено пунктом 17-³
згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020}

17-⁴. Установити, що надходження нарахованих сум за останній звітний (податковий) період (березень 2022 року), податкового боргу та повернення помилково або надміру сплачених сум до 31 березня 2022 року включно з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну зараховуються (здійснюються) до/з відповідного місцевого бюджету у порядку та на умовах, які діяли до 1 квітня 2022 року.

{Розділ VI доповнено пунктом 17-⁴
згідно із Законом № 2042-IX від 15.02.2022}

18. Установити, що програмно-цільовий метод у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів, які мають взаємовідносини з державним бюджетом, застосовується, починаючи із складання проектів місцевих бюджетів на 2017 рік.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів, які не мають взаємовідносин з державним бюджетом, застосовується починаючи із складання проектів таких місцевих бюджетів на 2019 рік.

(Доповнено пунктом 18 згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII;
із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 07.12.2017 р. N 2233-VIII)

19. Передбачати у законі про Державний бюджет України стабілізаційну дотацію (як додаткову дотацію з державного бюджету місцевим бюджетам) до завершення процесу об'єднання територіальних громад відповідно до Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад".

Порядок та умови надання стабілізаційної дотації визначаються Кабінетом Міністрів України.

(Доповнено пунктом 19 згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII,
із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 10.02.2015 р. N 176-VIII,
від 07.12.2017 р. N 2233-VIII)

{Пункт 20 розділу VI виключено на підставі
Закону № 907-IX від 17.09.2020 - вводиться в дію з 1 січня 2021 року}

20¹. Установити, що з обласних бюджетів можуть здійснюватися видатки, визначені підпунктом "е" пункту 2 частини першої статті 89 цього Кодексу, у частині підготовки кадрів на умовах регіонального замовлення для потреб усієї області.

{Абзац перший пункту 20-¹ розділу VI із змінами,
внесеними згідно із Законом № 2233-VIII від 07.12.2017}

За зверненням міської ради міської територіальної громади з адміністративним центром у місті обласного значення - обласному центрі обласна рада приймає рішення про передачу коштів на здійснення таких видатків міській раді міської територіальної громади з адміністративним центром у місті обласного значення - обласному центрі та затверджує в обласному бюджеті обсяги міжбюджетних трансфертів з обласного бюджету бюджету міської територіальної громади з адміністративним центром у місті обласного значення - обласному центрі. При цьому обсяги зазначених міжбюджетних трансфертів визначаються за формулою, яка затверджується відповідною обласною радою в додатку до рішення про обласний бюджет.

{Абзац другий пункту 20-¹ розділу VI із змінами,
внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019;
в редакції Законів № 907-IX від 17.09.2020, № 1081-IX від 15.12.2020}

В окремих областях (за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України) на період реалізації пілотного проекту щодо здійснення з обласних бюджетів видатків на оплату послуг з підготовки кадрів на умовах регіонального замовлення в закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти державної та/або комунальної власності, які розташовані на території міських територіальних громад з адміністративним центром у містах обласного значення - обласних центрах, як виняток з положення підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 89 цього Кодексу, міська рада міської територіальної громади з адміністративним центром у місті обласного значення - обласному центрі приймає рішення про передачу коштів на здійснення таких видатків обласній раді (в обсягах, що визначаються пропорційно до кількості учнів, місцем реєстрації яких є міська територіальна громада з адміністративним центром у місті обласного значення - обласному центрі, з розрахунку розміру середніх витрат на одного учня) та затверджує у міському бюджеті обсяги міжбюджетних трансферів з бюджету міської територіальної громади з адміністративним центром у місті обласного значення - обласному центрі обласному бюджету.

{Пункт 20-¹ розділу VI доповнено абзацом третім
згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019;
в редакції Законів № 907-IX від 17.09.2020, № 1081-IX від 15.12.2020}

{Розділ VI доповнено пунктом 20-1
згідно із Законом № 1789-VIII від 20.12.2016}

21. Установити, що погашення заборгованості за середньостроковими позиками (крім заборгованості бюджетів Автономної Республіки Крим) перед державним бюджетом, яка знаходиться на обліку в Казначействі України, не здійснюється до законодавчого врегулювання цього питання.

{Розділ VI доповнено пунктом 21
згідно із Законом № 79-VIII від 28.12.2014}

22. Установити, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації:

{Абзац перший пункту 22 розділу VI
в редакції Закону № 2118-IX від 03.03.2022}

1) не застосовуються такі норми цього Кодексу:

абзац третій частини другої статті 4;

частина сьома статті 13;

частина десята статті 16;

стаття 23 щодо обов’язковості погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради) рішення Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету відповідної місцевої ради) про перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету, передачу бюджетних призначень, а також норми закону про Державний бюджет України в частині обов’язковості погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету рішень Кабінету Міністрів України;

частина третя статті 24;

частина третя статті 27;

частина п’ята статті 28;

стаття 33 та пов’язані з нею норми щодо Бюджетної декларації;

частина перша статті 52;

частина друга статті 54;

стаття 55;

статті 59 і 60 у частині дотримання термінів подання місячної і квартальної звітності про виконання Державного бюджету України;

частина перша статті 61 у частині дотримання терміну подання річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України;

стаття 75-¹ та пов’язані з нею норми щодо прогнозів місцевих бюджетів;

частини сьома та восьма статті 78 у частині обмежень у прийнятті рішень Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою про внесення змін до місцевих бюджетів;

стаття 80 у частині дотримання термінів подання звітності про виконання місцевих бюджетів;

частина шоста статті 108 щодо обов’язковості погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету рішень Кабінету Міністрів України про розподіл та перерозподіл обсягів субвенцій та додаткових дотацій з державного бюджету місцевим бюджетам між місцевими бюджетами;

{Підпункт 1 пункту 22 розділу VI із змінами,
внесеними згідно із Законом № 2118-IX від 03.03.2022;
в редакції Закону № 2134-IX від 15.03.2022}

2) Кабінет Міністрів України може приймати рішення:

за погодженням з Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України щодо скорочення видатків і кредитування державного бюджету та їх спрямування до резервного фонду державного бюджету з метою використання на потреби Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, залучених до виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканності державного кордону та захисту держави або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації;

{Абзац другий підпункту 2 пункту 22 розділу VI із змінами,
внесеними згідно із Законами № 2118-IX від 03.03.2022, № 2134-IX від 15.03.2022}

щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування;

щодо особливостей формування та виконання місцевих бюджетів, діяльності учасників бюджетного процесу на відповідних територіях;

{Підпункт 2 пункту 22 розділу VI доповнено
абзацом четвертим згідно із Законом № 2118-IX від 03.03.2022}

щодо додаткових положень, що регламентують процес виконання державного бюджету;

{Підпункт 2 пункту 22 розділу VI доповнено
абзацом п’ятим згідно із Законом № 2134-IX від 15.03.2022}

3) міжбюджетні відносини регулюються відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний період на засадах, що забезпечують виконання органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування покладених на них завдань і функцій у такий період;

4) виконання повноважень органами Казначейства України на відповідній території України може здійснюватися в особливому режимі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

5) функції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій у частині бюджетних повноважень здійснюють військові адміністрації у разі їх утворення відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

{Пункт 22 розділу VI доповнено підпунктом 5
згідно із Законом № 2118-IX від 03.03.2022}

{Розділ VI доповнено пунктом 22
згідно із Законом № 79-VIII від 28.12.2014}

22-¹. У зв’язку з посиленням збройної агресії Російської Федерації проти України, визнанням самопроголошених утворень на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей України та з метою забезпечення здійснення видатків на національну безпеку і оборону встановити, що у 2022 році:

1) не застосовуються норми цього Кодексу, зазначені у підпункті 1 пункту 22 цього розділу;

{Підпункт 1 пункту 22-¹ розділу VI із змінами,
внесеними згідно із Законом № 2118-IX від 03.03.2022;
в редакції Закону № 2134-IX від 15.03.2022}

2) Кабінет Міністрів України може приймати рішення:

щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування;

{Підпункт 2 пункту 22-¹ розділу VI доповнено
абзацом четвертим згідно із Законом № 2118-IX від 03.03.2022}

щодо додаткових положень, що регламентують процес виконання державного бюджету;

{Підпункт 2 пункту 22-¹ розділу VI доповнено
абзацом п’ятим згідно із Законом № 2134-IX від 15.03.2022}

{Пункт 22 розділу VI доповнено підпунктом 5
згідно із Законом № 2118-IX від 03.03.2022}

1) не застосовуються норми цього Кодексу, зазначені у підпункті 1 пункту 22 цього розділу;

2) Кабінет Міністрів України може приймати рішення:

{Підпункт 2 пункту 22-¹ розділу VI доповнено
абзацом четвертим згідно із Законом № 2118-IX від 03.03.2022}

щодо додаткових положень, що регламентують процес виконання державного бюджету;

{Підпункт 2 пункту 22-¹ розділу VI доповнено
абзацом п’ятим згідно із Законом № 2134-IX від 15.03.2022}

{Пункт 22-1 розділу VI доповнено підпунктом 5
згідно із Законом № 2118-IX від 03.03.2022}

{Розділ VI доповнено пунктом 22-¹ згідно із
Законом № 2098-IX від 23.02.2022 - діє протягом трьох місяців}

22-². Установити, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації та з метою відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності органи місцевого самоврядування або військові адміністрації можуть приймати рішення про перерахування коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету, а також, як виняток з положень частини четвертої статті 103-² і частини четвертої статті 103-³ цього Кодексу та пункту 11 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", про спрямування залишків коштів за субвенціями з державного бюджету місцевим бюджетам, збережених на рахунках місцевих бюджетів станом на 1 січня 2022 року, на заходи територіальної оборони, задоволення продовольчих потреб цивільного населення, евакуацію/вивезення/переміщення цивільного населення із місцевості, де ведуться бойові дії, та небезпечних територій у безпечні місця, зокрема на оплату транспортних послуг, пально-мастильних матеріалів, облаштування місць розміщення громадян, які у зв’язку з бойовими діями залишили місце проживання/перебування, оплату інших заходів, спрямованих на підтримку цивільного населення в умовах воєнного стану.

{Розділ VI доповнено пунктом 22-² згідно із Законом № 2118-IX від 03.03.2022;
із змінами, внесеними згідно із Законом № 2134-IX від 15.03.2022}

22-³. Установити, що на період дії воєнного стану або здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, встановлені пунктами 2-4 частини першої статті 117 цього Кодексу, не застосовуються до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів сектору національної безпеки і оборони, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, залучених до вирішення завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану.

{Розділ VI доповнено пунктом 22-³
згідно із Законом № 2134-IX від 15.03.2022}

22-⁴. Установити, що у період дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування у разі виникнення простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою або під державну гарантію, а також за кредитом з бюджету пеня та інші штрафні санкції не нараховуються.

{Розділ VI доповнено пунктом 22-⁴
згідно із Законом № 2134-IX від 15.03.2022}

23. Установити, що частина третя статті 24 цього Кодексу не застосовується у разі здійснення згідно із законом заходів з часткової мобілізації.

(Доповнено пунктом 23 згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII)

23¹. Установити, що положення частини другої статті 18 цього Кодексу не застосовуються у випадках:

1) введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

2) введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

3) проведення на території України антитерористичної операції та/або операції Об'єднаних сил.

(Доповнено пунктом 23¹ згідно із
Законом України від 20.12.2016 р. N 1789-VIII;
із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 22.11.2018 р. N 2621-VIII)

24. Установити, що виконання державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, здійснюється з урахуванням таких особливостей:

1) витрати державного бюджету, у тому числі в частині трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам, здійснюються після повернення територій під контроль державної влади;

2) перерахування трансфертів місцевим бюджетам, передбачених у законі про Державний бюджет України, здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

3) за рішеннями Президента України, відповідних органів державної влади або їх посадових осіб може запроваджуватися особливий порядок діяльності учасників бюджетного процесу на відповідній території України та/або відбуватися зупинення, поновлення їхньої діяльності, їх переміщення, реорганізація, ліквідація;

4) тимчасово, до повернення населених пунктів під контроль державної влади, залишки коштів місцевих бюджетів таких населених пунктів, що обліковуються станом на 1 січня 2016 року на рахунках в органах Казначейства України, зараховуються до спеціального фонду відповідних обласних бюджетів Донецької та Луганської областей. Залишки коштів перераховуються органами Казначейства України і відображаються ними у бухгалтерському обліку та звітності про виконання місцевих бюджетів за класифікацією фінансування бюджету. Зараховані до обласних бюджетів залишки коштів спрямовуються на:

відновлення об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду, систем забезпечення життєдіяльності, включаючи їх утримання, та соціально-економічний розвиток Донецької та Луганської областей;

погашення з обласного бюджету Донецької області місцевого боргу Донецької міської ради, що виник за кредитом, отриманим у публічному акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитний договір N 151110К26 від 5 листопада 2010 року). Уповноважити Донецьку обласну державну адміністрацію, Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію забезпечити погашення заборгованості Донецької міської ради за таким кредитом.

Переліки об'єктів і заходів, що будуть здійснюватися за рахунок зазначених залишків коштів, затверджуються відповідними обласними державними адміністраціями, обласними військово-цивільними адміністраціями. При цьому до таких переліків не можуть бути включені об'єкти і заходи на територіях окремих районів, міст, селищ і сіл, де органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення. Затверджені відповідними обласними державними адміністраціями, обласними військово-цивільними адміністраціями переліки об'єктів і заходів, що будуть здійснюватися за рахунок зазначених залишків коштів, погоджуються Кабінетом Міністрів України.

Починаючи з 1 січня 2017 року залишки коштів місцевих бюджетів таких населених пунктів, що обліковуються станом на кожну звітну дату на рахунках в органах Казначейства України, зараховуються до спеціального фонду відповідних обласних бюджетів Донецької та Луганської областей. Залишки коштів перераховуються органами Казначейства України щомісяця (до 10 числа місяця, наступного за звітним), відображаються ними у бухгалтерському обліку та звітності про виконання місцевих бюджетів за класифікацією фінансування бюджету та спрямовуються на об'єкти і заходи, що формуються з урахуванням положень абзаців другого і четвертого цього підпункту.

(Доповнено пунктом 24 згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII;
із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 06.10.2015 р. N 714-VIII,
від 02.06.2016 р. N 1406-VIII,
від 20.12.2016 р. N 1789-VIII,
від 07.12.2017 р. N 2233-VIII)

24¹. Установити, що органи Казначейства України здійснюють повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим відповідно з Донецькою та Луганською обласними військово-цивільними адміністраціями.

{Абзац перший пункту 24-¹розділу VI із змінами,
внесеними згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020}

Перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до місцевих бюджетів населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, через єдиний рахунок, здійснюється Казначейством України за висновком податкових органів (без відповідного погодження з Донецькою та Луганською обласними військово-цивільними адміністраціями), поданим на дату формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України.

{Пункт 24-¹ розділу VI доповнено абзацом другим
згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020}

Установити, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, з єдиного рахунка з причин технічних та/або методологічних помилок при формуванні реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України, здійснюється Казначейством України за повідомленням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (без відповідного погодження з Донецькою та Луганською обласними військово-цивільними адміністраціями).

{Пункт 24-¹ розділу VI доповнено абзацом другим
згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020}

(Доповнено пунктом 24¹ згідно із
Законом України від 20.12.2016 р. N 1789-VIII;
із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 14.11.2019 р. N 293-IX)

24². Тимчасово, до повернення населених пунктів Донецької та Луганської областей під контроль державної влади, при здійсненні горизонтального вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів (відповідно до статей 98 та 99 цього Кодексу) та при розрахунку додаткової дотації на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров'я (відповідно до статті 103⁶ цього Кодексу) у кількості населення додатково враховується кількість облікованих внутрішньо переміщених осіб за даними центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту населення.

(Доповнено пунктом 24² згідно із
Законом України від 07.12.2017 р. N 2233-VIII;
із доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 14.11.2019 р. N 293-IX)

25. Контроль за використанням бюджетних коштів щодо власних надходжень державних і комунальних закладів фахової передвищої та вищої освіти, наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

(Доповнено пунктом 25 згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII;
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.11.2019 р. N 293-IX)

26. {Окреме положення пункту 26 розділу VI у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 6-р/2020 від 26.03.2020} {Окреме положення пункту 26 розділу VI у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р/2020 від 27.02.2020} Установити, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178); статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94); Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111); частин першої та другої статті 9, статей 14, 22, 36, 37 та 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399); частини другої статті 12, пункту "ж" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19); статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425); статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 4, ст. 18); статті 43 Гірничого закону України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст. 433); статей 6¹, 6², 6³ та 6⁴ Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 24, ст. 182); статті 4 Закону України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 12, ст. 187); Закону України "Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 37-38, ст. 2004); Закону України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 38-39, ст. 380); абзаців другого та третього частини другої статті 24, частини шостої статті 27, частини п’ятої статті 54, частини першої статті 63, частини першої статті 66, статей 67, 68, 72, підпункту 16 пункту 2 розділу XIV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про фахову передвищу освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 30, ст. 119); Закону України "Про повну загальну середню освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 31, ст. 226); абзацу першого частини другої, абзаців другого, четвертого та п’ятого частини третьої статті 18, абзацу третього, п’ятого частини четвертої статті 21, абзацу першого частини першої, частини третьої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 46, ст. 393); частини другої статті 14, абзацу другого частини третьої статті 30, частини п’ятої статті 35 Закону України "Про дошкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 259); абзацу другого частини першої статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 24, ст. 243); статті 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 42-43, ст. 293); частини третьої статті 22, абзацу другого частини першої, частини третьої статті 29 Закону України "Про культуру" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 24, ст. 168); статті 14 Закону України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 27, ст. 904); статті 10 Закону України "Про систему іномовлення України" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 37); статті 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 45, ст. 397); частини третьої статті 119, статті 250 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375); частини другої статті 13, частини першої статті 14, абзацу сьомого частини другої статті 21 Закону України "Про театри і театральну справу" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 26, ст. 350); абзаців восьмого та дев’ятого частини другої статті 28 Закону України "Про музеї та музейну справу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 25, ст. 191); частини четвертої статті 19 Закону України "Про охорону праці" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 2, ст. 10); Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 3, ст. 25); частин третьої, четвертої та п’ятої статті 26 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 7, ст. 50); пункту 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 51, ст. 577); абзацу п’ятого частини третьої статті 5, частини п’ятої статті 19 Закону України "Про охорону дитинства" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 30, ст. 142); абзацу другого пункту 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170); другого речення частини п’ятої статті 6 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 32, ст. 453); абзацу третього частини другої статті 47 Закону України "Про професійно-технічну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 32, ст. 215); частини третьої статті 15, частини шостої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 23, ст. 177); частин четвертої, п’ятої, шостої статті 14 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 50, ст. 302); частини першої статті 25 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 45, ст. 313); частини першої статті 21 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324); абзаців третього і четвертого підпункту 8 пункту 8 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 29, ст. 942); статті 9¹, абзаців першого і другого пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190); частини сьомої статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 17, ст. 594), абзацу шостого частини третьої статті 6 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 16, ст. 255); статей 6 і 7 Закону України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 26, ст. 896); статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

(Доповнено пунктом 26 згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII;
із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 20.12.2016 р. N 1789-VIII,
від 07.12.2017 р. N 2233-VIII,
від 14.11.2019 р. N 293-IX, від 15.12.2020 р.№ 1081-IX)

(окреме положення пункту 26 розділу VI у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. N 3-р/2020)

(окреме положення пункту 26 розділу VI у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. N 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. N 6-р/2020)

27. Установити, що у 2015 році у разі утворення нових державних органів, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України безпосередньо, Кабінет Міністрів України може визначати такі державні органи головними розпорядниками коштів державного бюджету (відповідальними виконавцями бюджетних програм) та відкривати їм нові бюджетні програми, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

(Доповнено пунктом 27 згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII;
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.03.2015 р. N 212-VIII)

28. Установити, що:

абзац другий виключено;

абзац третій виключено;

положення абзаців п'ятого - п'ятнадцятого частини третьої статті 2, абзацу п'ятого частини першої статті 8, статей 12¹, 13, 15 і 17 Закону України "Про інвестиційну діяльність" до інвестиційних проектів, що реалізуються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій, не застосовуються;

порядок підготовки, реалізації інвестиційних проектів, що реалізуються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій, визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень законів України, що регулюють порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України.

(Доповнено пунктом 28 згідно із
Законом України від 07.04.2015 р. N 288-VIII;
із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
Законом України від 06.12.2018 р. N 2646-VIII)

28¹. Установити, що обтяження майнового або іншого забезпечення виконання зобов'язань, наданого суб'єктами господарювання за кредитами (позиками), залученими державою, або державними гарантіями відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Кодексу, є публічними. Державна реєстрація таких обтяжень у частині рухомого майна та зміна відомостей про них проводяться у порядку, встановленому законом, за заявою Міністерства фінансів України або іншого центрального органу виконавчої влади, що отримує надане суб'єктами господарювання майно відповідно до зазначеного положення цього Кодексу.

(Доповнено пунктом 28¹ згідно із
Законом України від 14.11.2019 р. N 293-IX)

29. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад включають до програм енергозбереження показники скорочення головними розпорядниками бюджетних коштів обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв за рахунок здійснення енергозберігаючих заходів у межах надходжень відповідного бюджету, а також виконання енергосервісу.

(Доповнено пунктом 29 згідно із
Законом України від 09.04.2015 р. N 328-VIII)

30. Установити, що положення щодо рішень Уповноваженого органу з питань державної допомоги, визначене частиною четвертою статті 35 цього Кодексу, застосовується починаючи з формування проекту Державного бюджету України на 2019 рік.

(Доповнено пунктом 30 згідно із
Законом України від 14.05.2015 р. N 416-VIII)

31. Установити, що частина шоста статті 16, частина сьома статті 17 та частина сьома статті 74 цього Кодексу не застосовуються щодо боргових зобов'язань, зазначених у статтях 1 та 2 Закону України "Про особливості здійснення правочинів з державним, гарантованим державою боргом та місцевим боргом", протягом строку дії рішення Кабінету Міністрів України або міської ради, прийнятого згідно зі статтями 1 та 2 зазначеного Закону.

(Доповнено пунктом 31 згідно із
Законом України від 19.05.2015 р. N 437-VIII)

32. Частина дев'ята статті 45 цього Кодексу застосовується, починаючи із складання проекту Державного бюджету України на 2016 рік.

(Доповнено пунктом 32 згідно із
Законом України від 18.06.2015 р. N 542-VIII)

{Пункт 33 розділу VI виключено
на підставі Закону № 1081-IX від 15.12.2020}

34. Установити, що держава або територіальна громада міста виконує свої:

1) зобов'язання здійснити платежі (далі - платіжні зобов'язання), що виникли за правочинами з державним боргом за державними зовнішніми запозиченнями, гарантованим державою боргом за зовнішніми кредитами (позиками) або з місцевим боргом за місцевими зовнішніми запозиченнями за переліком згідно з додатком до Закону України "Про особливості здійснення правочинів з державним, гарантованим державою боргом та місцевим боргом" щодо обміну (зміни умов діючих позик), випуску та продажу відповідних боргових зобов'язань, якщо умови відповідних боргових зобов'язань змінені в результаті вчинення таких правочинів; та

2) платіжні зобов'язання держави за державними зовнішніми запозиченнями та гарантованим державою боргом або у випадку територіальної громади міста за місцевим боргом, що не включені до переліку згідно з додатком до Закону України "Про особливості здійснення правочинів з державним, гарантованим державою боргом та місцевим боргом";

перед виконанням платіжних зобов'язань держави за державними зовнішніми запозиченнями та гарантованим державою боргом або платіжних зобов'язань територіальної громади міста за місцевим боргом, що включені до переліку згідно з додатком до Закону України "Про особливості здійснення правочинів з державним, гарантованим державою боргом та місцевим боргом", стосовно яких не були вчинені правочини щодо обміну (зміни умов діючих позик), випуску або продажу відповідних боргових зобов'язань та не змінено умови відповідних боргових зобов'язань (далі - зобов'язання з нижчим пріоритетом), за умови, що платежі за відповідними зобов'язаннями з нижчим пріоритетом тимчасово зупинені згідно із законодавством України.

Якщо будь-яке існуюче або майбутнє платіжне зобов'язання держави за державним зовнішнім запозиченням, державною гарантією або територіальної громади міста за місцевим запозиченням передбачає умову про те, що платіжні зобов'язання держави або територіальної громади міста мають однаковий пріоритет з іншими незабезпеченими та непідпорядкованими платіжними зобов'язаннями держави або відповідно територіальної громади міста, така умова не зобов'язує державу або територіальну громаду міста здійснювати:

платежі рівними чи пропорційними частинами за таким платіжним зобов'язанням держави або територіальної громади міста та іншими платіжними зобов'язаннями держави або територіальної громади міста;

платежі за будь-яким платіжним зобов'язанням держави або територіальної громади міста одночасно із здійсненням платежу або як передумова для здійснення платежу за будь-яким іншим платіжним зобов'язанням держави або територіальної громади міста.

(Доповнено пунктом 34 згідно із
Законом України від 17.09.2015 р. N 700-VIII)

35. Право на розміщення державних деривативів та/або здійснення правочинів з державними деривативами, включаючи їх обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж, належить державі в особі Голови Боргового агентства України за погодженням з Міністром фінансів України. Умови розміщення державних деривативів та правочинів з державними деривативами визначаються Кабінетом Міністрів України.

{Абзац перший пункту 35 розділу VI із змінами,
внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019;
в редакції Закону № 1081-IX від 15.12.2020}

Під час здійснення розміщення державних деривативів та/або правочинів з державними деривативами Голова Боргового агентства України за погодженням з Міністром фінансів України має право брати зобов’язання від імені України, пов’язані із здійсненням такого розміщення державних деривативів та/або таких правочинів з державними деривативами, у тому числі щодо відмови від суверенного імунітету в можливих судових справах, пов’язаних із здійсненням виплат за державними деривативами відповідно до умов їх розміщення.

{Абзац другий пункту 35 розділу VI із змінами,
внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019;
в редакції Закону № 1081-IX від 15.12.2020}

Видатки на виплати за державними деривативами, а також видатки, пов’язані із здійсненням правочинів з державними деривативами, здійснюються Борговим агентством України відповідно до умов розміщення державних деривативів та/або правочинів з державними деривативами, а також нормативно-правових актів, якими затверджені умови розміщення державних деривативів та/або правочинів з державними деривативами, незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі про Державний бюджет України.

{Абзац третій пункту 35 розділу VI із змінами,
внесеними згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019;
в редакції Закону № 1081-IX від 15.12.2020}

Якщо очікуваний обсяг видатків на виплати за державними деривативами перевищить обсяг коштів, визначений законом про Державний бюджет України на таку мету, Міністерство фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України та Рахункову палату. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких видатків Верховну Раду України та подає у двотижневий строк пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

(Доповнено пунктом 35 згідно із
Законом України від 17.09.2015 р. N 700-VIII;
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.11.2019 р. N 293-IX)

36. Установити, що під час здійснення правочинів з державним боргом за державними зовнішніми запозиченнями і гарантованим державою боргом за зовнішніми кредитами (позиками) відповідно до умов, затверджених Кабінетом Міністрів України, сума (обсяг) чистого прибутку (доходу) для цілей сплати частини чистого прибутку (доходу), передбаченої статтею 29 цього Кодексу та статтями 5, 11¹ Закону України "Про управління об'єктами державної власності", зменшується на суму, визначену відповідно до пункту 36 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України.

(Доповнено пунктом 36 згідно із
Законом України від 17.09.2015 р. N 700-VIII)

37. Виключено.

(Доповнено пунктом 37 згідно із
Законом України від 17.09.2015 р. N 700-VIII;
виключено згідно із Законом
України від 14.11.2019 р. N 293-IX)

38. Установити, що положення частини першої статті 79 цього Кодексу щодо формування та виконання бюджету сільської, селищної, міської територіальної громади та районного бюджету на 2021 рік застосовуються з урахуванням таких особливостей:

1) якщо до 31 грудня 2020 року не прийнято рішення про місцевий бюджет на 2021 рік, виконавчий орган місцевої ради, районна державна адміністрація має право здійснювати витрати місцевого бюджету лише на цілі, визначені у проекті рішення про місцевий бюджет на 2021 рік, схваленому виконавчим органом місцевої ради, районною державною адміністрацією та поданому на розгляд місцевої ради. При цьому щомісячні бюджетні асигнування місцевого бюджету сумарно не можуть перевищувати 1/12 обсягу витрат бюджету, передбачених проектом рішення про місцевий бюджет на 2021 рік, схваленим виконавчим органом місцевої ради, районною державною адміністрацією та поданим на розгляд місцевої ради (крім випадків, передбачених частиною шостою статті 16 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу, а також з урахуванням необхідності проведення захищених видатків місцевого бюджету), з урахуванням міжбюджетних трансфертів, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (у разі несвоєчасного набрання чинності таким законом - проектом закону про Державний бюджет України на 2021 рік, поданим Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України);

2) до набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України у 2020 році відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - сформована територіальна громада), функції із складання проекту бюджету сформованої територіальної громади на 2021 рік та виконання такого бюджету здійснює виконавчий орган місцевої ради територіальної громади, на території якої розміщений адміністративний центр сформованої територіальної громади. При цьому витрати бюджету сформованої територіальної громади здійснюються на цілі, визначені у проекті рішення про бюджет сформованої територіальної громади на 2021 рік, схваленому виконавчим органом місцевої ради територіальної громади, на території якої розміщений адміністративний центр сформованої територіальної громади, з дотриманням вимог підпункту 1 цього пункту та пункту 39 цього розділу.

{Розділ VI доповнено пунктом 38 згідно із Законом № 837-VIII від 26.11.2015;
із змінами, внесеними згідно із Законом № 2233-VIII від 07.12.2017;
в редакції Закону № 1081-IX від 15.12.2020}

{Пункт 33 розділу VI виключено на підставі Закону № 1081-IX від 15.12.2020}

{Пункт 39 розділу VI виключено на підставі Закону № 907-IX від 17.09.2020}

39. Районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність сільських, селищних, міських територіальних громад установ та закладів, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом. З 1 січня 2021 року видатки на функціонування зазначених установ і закладів плануються та здійснюються з бюджетів таких територіальних громад.

{До розділу VI включено пункт 39 згідно
із Законом № 1081-IX від 15.12.2020}

39-¹. Установити, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до 1 січня 2021 року податків і зборів та інших доходів (крім визначених пунктом 39-2 цього розділу) до:

районного бюджету ліквідованого району, територіальні громади якого включені до складу кількох новоутворених районів, здійснюється органами Казначейства України з районного бюджету новоутвореного району, до складу якого включені території ліквідованого району, на яких станом на 1 січня 2020 року проживала найбільша чисельність наявного населення ліквідованого району, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами;

бюджетів територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст, бюджетів об’єднаних територіальних громад, території яких розформовані та включені до територій кількох сформованих територіальних громад, здійснюється органами Казначейства України із бюджету сформованої територіальної громади, на території якої розміщений адміністративний центр розформованої територіальної громади, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами.

{Розділ VI доповнено пунктом 39-¹
згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020}

39-². Установити, що податки, збори та інші доходи (крім податку на доходи фізичних осіб, визначеного в абзаці другому цього пункту), помилково або надміру зараховані до районного бюджету до 1 січня 2021 року, що з 1 січня 2021 року не належать до доходів районного бюджету, підлягають поверненню (перерахуванню) органами Казначейства України з бюджету територіальної громади, до якого з 1 січня 2021 року зараховуються такі види доходів, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами.

Повернення (перерахування) надміру сплачених сум податку на доходи фізичних осіб, які зараховані до 1 січня 2021 року до районного бюджету та підлягають поверненню фізичній особі на підставі поданої нею податкової декларації за 2020 рік за результатами проведення перерахунку її загального річного оподаткованого доходу, здійснюється органами Казначейства України з бюджету територіальної громади, на території якої знаходиться податкова адреса такої фізичної особи, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами.

{Розділ VI доповнено пунктом 39-²
згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020}

40. Установити, що під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині верифікації та моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат, які здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, з метою забезпечення адресності та недопущення призначення, нарахування та/або здійснення неправомірних соціальних виплат Міністерство фінансів України має право на безоплатне отримання інформації, що містить банківську таємницю, персональні дані, та на доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування.

Для отримання та обробки таких персональних даних Міністерство фінансів України не потребує отримання на це згоди фізичних осіб, при цьому обробка та захист персональних даних здійснюються з додержанням законодавства про захист персональних даних та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення верифікації та моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

(Доповнено пунктом 40 згідно із
Законом України від 24.12.2015 р. N 914-VIII,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 20.12.2016 р. N 1789-VIII;
із роз'ясненнями Рішення Конституційного
Суду України від 11.10.2018 р. N 7-р/2018;
у редакції Закону України
від 22.11.2018 р. N 2621-VIII)

41. Установити, що акцизний податок з вироблених в Україні пального і транспортних засобів, акцизний податок з ввезених на митну територію України пального і транспортних засобів та ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них, як виняток з положень пунктів 1 - 3 частини третьої статті 29 цього Кодексу, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету у 2018 році у розмірі 50 відсотків, у 2019 році - у розмірі 75 відсотків.

(Доповнено пунктом 41 згідно із
Законом України від 17.11.2016 р. N 1763-VIII)

(установлено, що положення пункту 41 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" застосовуються з урахуванням положень пункту 7 статті 11, пункту 16 статті 14 і пункту 9 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 р. N 2629-VIII)

42. Установити, що у 2017 - 2021 роках щорічний обсяг коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників, становить не більше 1 відсотка випуску продукції у сільському господарстві.

Абзац другий виключено.

(Доповнено пунктом 42 згідно із
Законом України від 20.12.2016 р. N 1789-VIII;
із змінами, внесеними згідно із
законами України від 22.11.2018 р. N 2621-VIII,
від 14.11.2019 р. N 293-IX)

(дію пункту 42 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" зупинено на 2019 рік згідно із Законом України від 23.11.2018 р. N 2629-VIII, враховуючи зміни, внесені Законом України від 31.10.2019 р. N 265-IX)

43. Установити, що у 2017 році, як виняток з пунктів 7 та 8 частини другої статті 29 цього Кодексу, 13,44 відсотка акцизного податку з виробленого в Україні пального та 13,44 відсотка акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального, але не менше обсягу нарахувань у 2016 році акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування автоматично:

1) у першому півріччі 2017 року - пропорційно до частки нарахувань за даними декларацій сум акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального за 2016 рік на відповідній території у загальному обсязі таких нарахувань за 2016 рік в цілому по Україні;

2) у другому півріччі 2017 року - пропорційно до обсягу реалізованого суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території за перше півріччя 2017 року в загальному обсязі такого реалізованого пального в цілому по Україні за перше півріччя 2017 року.

(Доповнено пунктом 43 згідно із
Законом України від 20.12.2016 р. N 1789-VIII)

43¹. Установити, що у 2018 та 2019 роках, як виняток з положень пунктів 7 і 8 частини другої статті 29 цього Кодексу, 13,44 відсотка акцизного податку з виробленого в Україні пального та 13,44 відсотка акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зараховуються до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування автоматично:

1) у першому півріччі 2018 року - пропорційно до обсягу реалізованого суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території за друге півріччя 2017 року в загальному обсязі такого реалізованого пального в цілому по Україні за друге півріччя 2017 року;

2) у другому півріччі 2018 року - пропорційно до обсягу реалізованого суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території за перше півріччя 2018 року в загальному обсязі такого реалізованого пального в цілому по Україні за перше півріччя 2018 року;

3) у першому півріччі 2019 року - пропорційно до обсягу реалізованого суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території за друге півріччя 2018 року в загальному обсязі такого реалізованого пального в цілому по Україні за друге півріччя 2018 року;

4) у другому півріччі 2019 року - пропорційно до обсягу реалізованого суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території за перше півріччя 2019 року в загальному обсязі такого реалізованого пального в цілому по Україні за перше півріччя 2019 року.

(Доповнено пунктом 43¹ згідно із
Законом України від 07.12.2017 р. N 2233-VIII)

43². Установити, що у 2020 році, як виняток з положень пунктів 1 і 2 частини третьої статті 29 цього Кодексу, 13,44 відсотка акцизного податку з виробленого в Україні пального та 13,44 відсотка акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зараховуються до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування автоматично:

1) у першому півріччі 2020 року - пропорційно до обсягу реалізованого суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території за друге півріччя 2019 року в загальному обсязі такого реалізованого пального в цілому по Україні за друге півріччя 2019 року;

2) у другому півріччі 2020 року - пропорційно до обсягу реалізованого суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі пального на відповідній території за перше півріччя 2020 року в загальному обсязі такого реалізованого пального в цілому по Україні за перше півріччя 2020 року.

(Доповнено пунктом 43² згідно із
Законом України від 14.11.2019 р. N 293-IX)

44. Установити, що у 2017 році з метою здійснення заходів із запровадження середньострокового бюджетного планування, як виняток з положень абзацу дев'ятого частини першої статті 21, частин першої і третьої статті 33 цього Кодексу та частини першої статті 152 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 14 - 17, ст. 133):

Міністерство фінансів України спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розробляє та до 1 червня 2017 року подає на розгляд Кабінету Міністрів України уточнений прогноз Державного бюджету України на 2018 і 2019 роки та проект Основних напрямів бюджетної політики на 2018 - 2020 роки, які розглядаються та схвалюються Кабінетом Міністрів України у двотижневий строк з дня їх подання;

Кабінет Міністрів України подає не пізніше 15 червня 2017 року проект Основних напрямів бюджетної політики на 2018 - 2020 роки до Верховної Ради України.

(Доповнено пунктом 44 згідно із
Законом України від 23.03.2017 р. N 1974-VIII)

45. Установити, що власні надходження розпорядників коштів державного бюджету, які здійснювали свою діяльність на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, що обліковувалися на єдиному казначейському рахунку станом на день відключення системи електронних платежів Національного банку України, можуть бути використані такими розпорядниками коштів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

(Доповнено пунктом 45 згідно із
Законом України від 07.12.2017 р. N 2233-VIII)

46. Установити, що обсяг видатків державного бюджету на вищу освіту розподіляється між закладами вищої освіти на основі формули, яка розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, та затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати, зокрема, такі параметри:

кількість здобувачів вищої освіти за державним замовленням за рівнями вищої освіти, формами здобуття вищої освіти та спеціальностями і співвідношення вартості освітніх послуг;

абзац третій виключено;

показники освітньої, наукової та міжнародної діяльності закладу вищої освіти.

(Доповнено пунктом 46 згідно із
Законом України від 07.12.2017 р. N 2233-VIII;
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.11.2019 р. N 293-IX)

47. Установити, що до 2023 року (включно) частина чистого прибутку, що відповідно до пункту 17 частини другої статті 29 цього Кодексу та статті 11¹ Закону України "Про управління об'єктами державної власності" підлягає спрямуванню до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами, що перебувають у віданні Національної академії наук України, залишається у розпорядженні таких державних унітарних підприємств, що перебувають у віданні Національної академії наук України, та спрямовується ними виключно на проведення своєї ініціативної наукової та науково-технічної діяльності, фінансове забезпечення інновацій та розширення власної матеріально-технічної бази.

(Доповнено пунктом 47 згідно із
Законом України від 22.11.2018 р. N 2621-VIII)

47-¹. Установити, що у 2021-2023 роках кошти, отримані установами та організаціями, що перебувають у віданні Національної академії наук України, за здані у вигляді брухту і відходів золото, срібло, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, що відповідно до пункту 54 частини другої статті 29 цього Кодексу підлягають спрямуванню до Державного бюджету України, залишаються у розпорядженні таких установ та організацій та використовуються ними виключно на проведення своєї основної статутної діяльності.

{Розділ VI доповнено пунктом 47-¹
згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020}

48. Установити, що заходи впливу, встановлені пунктом 2 частини першої статті 117 цього Кодексу, за допущені у 2017 - 2018 роках порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 33 і 35 частини першої статті 116 цього Кодексу, не застосовуються до учасників бюджетного процесу у зв'язку із запровадженням з 1 січня 2017 року національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі для складення фінансової звітності та нового плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі.

(Доповнено пунктом 48 згідно із
Законом України від 06.12.2018 р. N 2646-VIII)

49. Установити, що:

1) положення статті 75 (в частині складання прогнозу місцевого бюджету) та статті 75¹ цього Кодексу застосовуються з 1 січня 2020 року;

2) у 2019 році:

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів на 2021 і 2022 роки відповідно до прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку України та відповідної території, а також з урахуванням Бюджетної декларації, схваленої у 2019 році;

прогноз місцевого бюджету на 2021 і 2022 роки включає індикативні прогнозні показники місцевого бюджету за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування, індикативні прогнозні показники місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста боргу, а також індикативні прогнозні показники за бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних проектів;

прогноз місцевого бюджету на 2021 і 2022 роки подається до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих рад разом з проектом рішення про місцевий бюджет на 2020 рік.

(Доповнено пунктом 49 згідно із
Законом України від 06.12.2018 р. N 2646-VIII)

50. Установити, що до приведення установчих документів закладів освіти у відповідність з вимогами законів України "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту" їх фінансове забезпечення здійснюється відповідно до порядку, який діяв у 2019 році, включаючи спрямування освітньої субвенції на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників у шкільних відділеннях навчально-виховних комплексів "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" та у вечірніх (змінних) школах.

{Розділ VI доповнено пунктом 50 згідно із Законом № 293-IX від 14.11.2019;
із змінами, внесеними згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020}

51. Установити, що у 2021 році, як виняток з положень пункту 21 частини четвертої статті 30 цього Кодексу, 60 відсотків коштів спеціального фонду, джерелом формування якого є доходи, визначені пунктом 13-⁵ частини третьої статті 29 цього Кодексу, спрямовуються Міністерству інфраструктури України на фінансове забезпечення оновлення рухомого складу для перевезення пасажирів залізничним транспортом та модернізацію залізничної інфраструктури для розвитку пасажирських перевезень.

{Розділ VI доповнено пунктом 51
згідно із Законом № 1081-IX від 15.12.2020}

52. Зупинити тимчасово, на період дії воєнного стану, уведеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, дію частини другої статті 15 цього Кодексу.

{Розділ VI доповнено пунктом 52
згідно із Законом № 2118-IX від 03.03.2022}

53. Установити, що абзац другий частини першої та частина друга статті 24-¹ цього Кодексу застосовуються з 1 січня 2023 року та у зв’язку з цим з 1 січня 2022 року під час складання Бюджетної декларації та проекту Державного бюджету України державний фонд регіонального розвитку визначається в обсязі не менше 1,5 відсотка прогнозного обсягу доходів загального фонду проекту Державного бюджету України на відповідний бюджетний період.

{Розділ VI доповнено пунктом згідно із Законом № 2042-IX від 15.02.2022;
із змінами, внесеними згідно із Законом № 2134-IX від 15.03.2022}

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ
8 липня 2010 року
N 2456-VI

Пов'язані публікації