ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 02.03.2021 р. № 754/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо можливості застосування ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків до операцій з постачання послуг з тимчасового розміщування (проживання), що надаються фізичною особою - підприємцем та порядку подання повідомлення про об’єкт оподаткування та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, основним видом діяльності платника є надання в оренду й експлуатацію власного орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20). Окрім цього, платник провадить свою діяльність в готельній сфері – послуги з тимчасового розміщування (проживання) (КВЕД 55.10).

Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму визначено Законом України від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР «Про туризм» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 324). Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 № 19, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2004 за № 413/9012 із змінами і доповненнями (далі – Правила № 19).

Згідно зі статтею 1 Закону № 324 та Правилами № 19:

— готель – це підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається із шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим обслуговуванням;

— аналогічні засоби розміщення – це підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів;

— готельна послуга – дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю;

— основні послуги – обсяг послуг готелю (проживання, харчування тощо), що включається до ціни номера (місця) і надається споживачу згідно з укладеним договором;

— додаткові послуги – обсяг послуг, що не належать до основних послуг готелю, замовляються та сплачуються споживачем додатково за окремим договором.

Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 (з урахуванням внесених до нього змін та доповнень) (далі – ДК 009:2010), відносить до класу 55.10 групи 55 КВЕД діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.

Згідно з ДК 009:2010 та з урахуванням Методологічних основ та пояснень до позиції Класифікації видів економічної діяльності, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 (з урахуванням внесених змін та доповнень), такий клас включає надання місць для переважно короткострокового проживання гостей і відвідувачів зазвичай на добовій або тижневій основі. Ця діяльність охоплює надання упорядженого житла в гостьових кімнатах або номерах «люкс». Послуги охоплюють щоденне прибирання та заміну постільної білизни. Також можливе надання широкого переліку додаткових послуг, таких як забезпечення харчуванням і напоями, паркування, послуги пралень, басейнів і тренажерних залів, місць для відпочинку та розваг, а також конференц-залів і місць для проведення нарад.

Такий клас охоплює діяльність з розміщування у:

— готелях;

— курортних готелях;

— готелях класу «люкс»;

— мотелях.

Такий клас не охоплює надання в оренду будинків, упоряджених або неупоряджених квартир чи апартаментів для постійного проживання зазвичай на місячний або річний термін.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 193.1 статті 193 розділу V та пункту 74 підрозділу 2 розділу XX ПКУ тимчасово, до 01 січня 2023 року, операції з постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання), що надаються готелями і подібними засобами тимчасового розміщування (клас 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010), оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Норми пункту 74 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 1 січня 2021 року.

Правила пропорційного віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту визначено статтею 199 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє:

Щодо питання 1

Застосування ставки податку у розмірі 7 % передбачається підпунктом «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V та пунктом 74 підрозділу 2 розділу XX ПКУ до операцій з постачання послуг з тимчасового розміщування (проживання), що надаються готелями і подібними засобами тимчасового розміщування (клас 55.10 група 55 КВЕД ДК 009:2010). Застосування вказаної ставки податку до операцій з постачання послуг із тимчасового розміщування (проживання) іншими суб’єктами господарювання, зокрема, фізичними особами- підприємцями, нормами ПКУ не передбачено.

Щодо питання 2

Оскільки у розглянутій ситуації послуги із тимчасового розміщування надаються фізичною особою – підприємцем, то до операцій з постачання таких послуг застосовується ставка ПДВ у розмірі 20 відсотків.

При цьому нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ повинно здійснюватися у разі придбання товарів/послуг з ПДВ, які призначені для використання (використовуються) одночасно в операціях, що підлягають оподаткуванню та звільнених від оподаткування ПДВ операціях.

Щодо питання 3

Згідно з даними інформаційної системи ДПС за платником податків обліковуються 14 об’єктів оподаткування про які ним повідомлено контролюючі органи відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 розділу ІІ ПКУ. Серед них: бар, готелі, кафе, ресторан тощо, які перебувають у різних станах (експлуатуються, орендуються).

Обов’язок суб’єкта господарювання повідомляти контролюючий орган про об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням (далі – об’єкти оподаткування) встановлено пунктом 63.3 статті 63 розділу ІІ ПКУ, згідно з яким платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування контролюючі органи за основним місцем обліку у порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 8.4 розділу VIII Порядку повідомлення № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Згідно з підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ об’єкти нежитлової нерухомості – це будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку.

Повідомлення № 20-ОПП заповнюється із дотриманням Пам’ятки для заповнення розділу 3 Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (додаток до повідомлення № 20-ОПП) незалежно від організаційної форми підприємницької діяльності.

Графа 3 «Тип об’єкта оподаткування» розділу 3 «Відомості про об’єкти оподаткування платника податків» повідомлення № 20-ОПП заповнюється відповідно до рекомендованого довідника типів об’єктів оподаткування (далі – довідник), що оприлюднений на офіційному вебпорталі ДПС за посиланням https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri....

Обрання із довідника відповідного типу об’єкта оподаткування здійснюється з урахуванням виду діяльності для якої такий об’єкт оподаткування відкривається, створюється чи реєструється. Наприклад, 179 «Готель», 354 «Мотель»,
678 «Турбаза» тощо.

Відомості щодо об’єкта оподаткування, що зазначаються у повідомленні № 20-ОПП, мають відповідати відомостям щодо цього об’єкта оподаткування, які містяться в правовстановлюючих документах чи документах, які підтверджують право користування, розпорядження ним на дату подання повідомлення
№ 20-ОПП до контролюючого органу.

В доповнення до викладеного у даній індивідуальній податковій консультації ДПС інформує.

Згідно з підпунктом 112.8.2 пункту 112.8 статті 112 розділу ІІ ПКУ вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, є обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного ПКУ (пункт 53.1 статті 53 розділу ІІ ПКУ).

Пунктом 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

___________________________________