ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

Київ

справа № 822/1676/18

адміністративне провадження № К/9901/63174/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницький області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 (суддя - Михайлов О.О.)

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді - Сушко О.О., Смілянець Е.С.)

у справі № 822/1676/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Бужок»

до Головного управління ДФС у Хмельницький області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Бужок» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницький області (далі - ГУ ДФС у Хмельницький області), в якому просило:

- визнати протиправними дії Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницький області щодо присвоєння статусу «Історія подання» податковим деклараціям платника єдиного податку четвертої групи від 16.02.2018, що направлені Товариством;

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Хмельницький області про відмову в підтвердженні статусу Товариства як платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік, яке направлялось листом від 22.02.2018 за вих. № 5087/10/22-01-12-06;

- зобов'язати ГУ ДФС у Хмельницький області внести до реєстру платників єдиного податку відомості про Товариство як платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік та підтвердити вказане шляхом видачі довідки про підтвердження такого статусу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролючий орган протиправно за відсутності для цього законодавчо визначеної підстави прийняв спірне рішення про непідтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії ГУ ДФС у Хмельницький області щодо відмови в підтвердженні статусу Товариства як платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік, яке направлялось листом від 22.02.2018 за вих. № 5087/10/22-01-12-06;

- зобов'язано ГУ ДФС у Хмельницький області внести до реєстру платників єдиного податку відомості про Товариство як платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік та підтвердити вказане шляхом видачі довідки про підтвердження такого статусу.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДФС у Хмельницький області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству в задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що Товариству не підтверджено статус платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік у зв'язку з тим, що відповідно до підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), не може бути платником єдиного податку четвертої групи, а станом на 01 січня 2018 року за позивачем обліковувався податковий борг у розмірі 2079,99 грн.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу вказав на законність та обґрунтованість судових рішень, тому просив залишити без задоволення касаційну скаргу ГУ ДФС у Хмельницький області.

Касаційний розгляд проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до довідки Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області від 20.03.2017 № 459/10/22-10-12-02 позивач у 2017 році мав статус платника єдиного податку четвертої групи.

16.02.2018 Товариство подало до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області пакет документів для підтвердження статусу платника єдиного податку на 2018 рік.

Однак ГУ ДФС у Хмельницькій області листом від 22.02.2018 за вих. №5087/10/22-01-12-06 не підтвердило Товариству статус платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік, тому що станом на 01.01.2018 за позивачем обліковується податковий борг у розмірі 2079,99 грн, що є порушенням вимог підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України.

Частково задовольнивши адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наявність податкового боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих, хто вперше набуває цей статус. Крім того, лише під час проведення документальної виїзної перевірки контролюючий орган може встановити обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності регламентована положеннями Глави 1 Розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).

Відповідно до норм пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків віднесено до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

За змістом підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року визначений у цій нормі пакет документів.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку внормовано положеннями статті 299 ПК України.

Так, згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено обов'язок платника єдиного податку перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадках наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Обмежившись при прийнятті спірного рішення посиланням на наявність у позивача станом на 01.01.2018 податкового боргу в сумі 2079,99 грн., ГУ ДФС у Хмельницькій області, в порушення приписів частини другої статті 77 КАС України, не надало доказів на підтвердження наявності у Товариства податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, в той час як лише виникнення та існування боргу за таких обставин є підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації.

Щодо посилання відповідача на положення підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, відповідно до якого не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, то колегія судів Касаційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до абзацу другого пункту 299.11 статі 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Враховуючи те, що відповідачем не проводилася документальна виїзна перевірка Товариства та, відповідно, за результатами її проведення не надано доказів на підтвердження наявності у Товариства податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, тобто доказів наявності підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку, визначених у пункті 299.10 статті 299 ПК України, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, Суд дійшов висновку про те, що ГУ ДФС у Хмельницькій області без належних на те підстав відмовило позивачу в підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік.

Касаційна скарга контролюючого органу не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини, та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницький області залишити без задоволення, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

І.А. Гончарова

Судді

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова