Верховний Суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа № 400/1821/19

адміністративне провадження № К/9901/2287/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу № 400/1821/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Косцової І.П., суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.),

у с т а н о в и в :

І. Суть спору:

1. У червні 2019 року ТОВ УК "Корабельний" (далі - позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (далі - відповідач) у якому просили суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС від 17.05.2019 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю УК «Корабельний» штрафу в розмірі 250 380,00 грн.

2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що винесення відповідачем постанова є протиправною та підлягає скасуванню, адже винесена без врахування всіх обставин справи. Накладаючи на позивача штраф у розмірі 250 380 грн, розмір якого очевидно становить надмірний тягар для ТОВ УК «Корабельний», відповідач взагалі не оцінив надані йому документи, пояснення. Також відповідач зробив поверхневі висновки, які суперечать чинному законодавству України та порушують не тільки права позивача у справі, а й посягають на свободу цивільно-правових угод, укладених поміж ТОВ УК «Корабельний» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Більш того, позивач посилається на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі якої відповідачем проводилась перевірка та було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № МК1282/14/АВ від 23.04.2019. Тобто фактично, оскаржувана постанова прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року позовні вимоги було задоволено.

3.1. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Миколаївській області № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС від 17.05.2019р. про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю УК «Корабельний» (код ЄДРПОУ 42679676) штрафу в розмірі 250 380,00 грн. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції дійшов до висновку, що постанова про накладення штрафу № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС від 17.05.2019, якою на ТОВ УК «Корабельний» накладено штраф у розмірі 250 380 гривень, вимогам ст. 2 КАС України не відповідає, адже є необґрунтованою, винесеною без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно (без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення).

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року та ухвалено нову постанову, якою Товариству з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" у задоволенні позову до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що зміст цивільно-правових угод, а також встановлених перевіркою обставин, дає підстави вважати, що покладені на працівників обов`язки (робота) не є юридично самостійними, оскільки здійснюються в межах діяльності ТОВ УК "Корабельний" із систематичним виконанням певних функцій, отриманням винагороди, а також відповідним підпорядкуванням, що притаманно до професії головного бухгалтера та двірника підприємства. Таким чином, в діях ТОВ УК "Корабельний" мало місце порушення вимог частини 1 статті 21, частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України, а тому постанова Управління Держпраці у Миколаївській області про накладення штрафу прийнята законно та обґрунтовано.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просив касаційну скаргу задовольнити та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року.

8. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що умовами цивільно-правових угод чітко встановлюються, що виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку товариства, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Виходячи з ситуації, що склалася, виконавці не входили до штату товариства, не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їх робочого часу товариством не здійснювався, що вказує на відповідність відносин між вказаною особою та товариством ознакам цивільно-правового договору.

8.1. Також, позивач наголошує, що не може бути застосована стаття 265 КЗпП України, адже самого факт) допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору не існувало, адже ОСОБА_2 і не мала наміру працювати у позивача за трудовим договором з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові. Наміром і бажанням як ТОВ УК «Корабельний», так і ОСОБА_2 та ОСОБА_1 буде укладення виключно цивільно- правової угоди. А враховуючи фундаментальні принципи свободи договору та заборону на використання примусової праці, позивач не міг укласти трудовий договір з особою, яка не бажає укладення трудового договору.

8.2. Позивач указує, що судом апеляційної інстанції навмисно порушенні вимоги КАС України. Суд не повідомив позивача про дату, час і місце судового засідання, не направив судової повістки, хочу суду була відома адреса ТОВ УК «Корабельний». Неприбуття позивача у судове засідання сталось не з вини самого позивача, а через халатну поведінку суду та через неповагу як до учасника справи.

8.3. Крім того, позивач посилається на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі якої відповідачем проводилась перевірка та було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № МК1282/14/АВ від 23.04.2019. Тобто фактично, оскаржувана постанова прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

9. Відзив на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходив.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

10. ТОВ УК "Корабельний" перебуває на податковому обліку в органах державної фіскальної служби, діяльність якого, в тому числі пов`язана з комплексним обслуговуванням об`єктів, загальним прибиранням будинків, а також інших видів діяльності із прибирання.

11. У період з 22.04.2019р. по 23.04.2019р. інспектор Управління Держпраці, на підставі службового посвідчення № 14, відповідно до статті 259 КЗпП України, пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295, проведено інспекційне відвідування ТОВ УК "Корабельний" на предмет додержання останнім вимог законодавства про працю.

12. За результатами проведеної перевірки фахівцем Управління складено акт інспекційного відвідування № МК1282/14/АВ від 23.04.2019р., згідно висновку якого ТОВ УК "Корабельний" допустило до роботи двох працівників - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які систематично виконують функції, притаманні для трудових відносин (бухгалтера, двірника), без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а також не повідомило центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників, що є порушенням вимог ч.1 ст.21, ч.1,3 ст.24 КЗпП України.

13. З урахуванням встановлених перевіркою порушень, Управлінням Держпраці у Миколаївській області прийнято постанову № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС від 17.05.2019 р., якою накладено на ТОВ УК "Корабельний" штраф у сумі 250380 грн.

14. Уважаючи протиправність прийнятої постанови № МК1282/14/АВ/П/ТД-ФС від 17.05.2019 р., якою накладено на ТОВ УК "Корабельний" штраф у сумі 250380 грн, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

15. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

18. Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

19. Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

20. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

21. Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

22. Згідно з пунктами 1, 7 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

23. За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

24. Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

25. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

26. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

25. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

26. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

27. У той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України).

28. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України, згідно з якою договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

29. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

30. Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

31. Частинами першою та другою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

32. Згідно з частиною 1 статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

VI. Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

33. Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що підрядні (цивільно-правові) угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

34. Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

35. За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

36. У свою чергу, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

37. Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

38. Колегія суддів зазначає, що у ході інспекційного відвідування ТОВ УК "Корабельний", фахівцями Управління встановлено, що станом на 22.04.2019 року на підприємстві працевлаштовано 11 осіб, з яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 працювали за цивільно-правовими угодами.

39. Указані робітники виконують роботи в чітко визначеній час, шляхом додержання певного режиму роботи, визначеного умовами Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

40. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 ознайомлено з посадовою інструкцією головного бухгалтера, їй доводяться накази директора підприємства, робота координується та контролюється уповноваженою особою підприємства, а винагорода виплачується так само як і штатним працівникам, на картковий рахунок.

41. Крім того, як установлено судом апеляційної інстанції та згідно пояснень ОСОБА_1 , вона працює двірником на ТОВ УК "Корабельний" з 09.04.2019 р., та здійснює прибирання території у АДРЕСА_1 , режим роботи визначає інженер підприємства ОСОБА_3 , робочий день триває з 7.00 год. до 14.00 год., виплата заробітної плати здійснюється 2 рази на місяць.

42. Колегія суддів проаналізувавши зміст наведених вище цивільно-правових угод, а також встановлених перевіркою обставин, вважає, що покладені на працівників обов`язки (робота) не є юридично самостійними, оскільки здійснюються в межах діяльності ТОВ УК "Корабельний" із систематичним виконанням певних функцій, отриманням винагороди, а також відповідним підпорядкуванням, що притаманно до професії головного бухгалтера та двірника підприємства.

43. Крім того, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що зазначені угоди, укладені позивачем з фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

44. Зазначене спростовує доводи скаржника про безпідставне визначення цивільних відносин між позивачем та вказаними вище особами як трудових.

45. Суд має наголосити на тому, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

46. Таким чином, в діях ТОВ УК "Корабельний" мало місце порушення вимог частини 1 статті 21, частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України, а тому постанова Управління Держпраці у Миколаївській області про накладення штрафу прийнята законно та обґрунтовано.

47. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 620/392/19 у постанові від 25 листопада 2019 року.

48. Щодо доводів позивача стосовно не повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання та не направлення судової повістки, колегія суддів зазнчає наступне.

49. Так, згідно з матеріалів справи ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року було призначити справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду. Тобто без виклику сторін у справі.

50. Стосовно посилань позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі якої відповідачем проводилась перевірка та було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки станом на час проведення перевірки зазначена постанова була чинною.

51. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).

52. Доводи, якими позивач обґрунтовує касаційну скаргу, не спростовують обставин справи та висновків суду першої таапеляційної інстанції в цій справі. Окрім того, наведені у скарзі обставини, які на думку позивача, свідчать про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, по суті вимагають правової оцінки доказів у справі, що виходить за межі касаційного перегляду і повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтями 340, 349 КАС України.

52. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактів..

53. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

54. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

VII. Судові витрати

56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

57. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УК "Корабельний" залишити без задоволення.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий

О.О. Шишов

Судді

І.В. Дашутін

М.М. Яковенко