ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа № 815/4818/15

адміністративне провадження № К/9901/41368/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 (Головуючий суддя: Глуханчук О.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 (Головуючий суддя: Крусян А.В., судді: Вербицька Н.В., Джабурія О.В.)

у справі № 815/4818/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просила визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 29.05.2015: № 0021241701 про збільшення суми грошового зобов`язання із земельного податку на 52763,14 грн. за основним платежем та на 13190,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 05.08.2015: №4227-17 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 20061,17 грн.; №4228-17 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 20061,17 грн.; №4229-17 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 20061,17 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 05.08.2015: № 4227-17; № 4228-17; № 4229-17.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 269, ст. 270, ст. 286, ст. 287, ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст. 11, 70, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Доводи відповідача дублюють акт перевірки. висновки якого стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання із земельного податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 15.05.2015 № 3203/15-53-17-1/2002810724. Згідно з висновками контролюючого органу позивачем порушені норми ст. ст. 269, 270, 286, 287, 288 ПК України, а саме: несплата земельного податку у сумі 52763,14 грн., у тому числі: за 2012 рік у сумі 12640,80 грн., за 2013 рік - 20061,17 грн., за 2014 рік - 20061,17 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем відносно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.05.2015: № 0021241701 про збільшення суми грошового зобов`язання із земельного податку на 52763,14 грн. за основним платежем та на 13190,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 05.08.2015: №4227-17 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 20061,17 грн.; №4228-17 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 20061,17 грн.; №4229-17 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 20061,17 грн.

У судовому процесі встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить нежилі приміщення підвалу загальною площею 3778,2 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Мукачівський, 6.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 ст. 14 ПК земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 ст. 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 ст. 270 ПК об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 ст. 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 287.8 ст. 287 ПК власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У частинах першій та другій ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 № 21-775а17.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Частиною 7 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Відповідно до пункту 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386, Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Застосовуючи вказані правові норми, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про те, що позивач є платником земельного податку. При цьому, його розмір має бути визначений із врахуванням площі під такими приміщеннями (їх частинами) та пропорційної частки прибудинкової території.

Поряд із цим, з огляду на ненадання відповідачем у судовому процесі розрахунку донарахованих сум земельного податку, які б дали можливість перевірити правильність такого розрахунку, зокрема щодо розміру земельної ділянки, за яку визначено суму земельного податку, суди зробили обґрунтований висновок про не доведення контролюючим органом на виконання процесуального обов`язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень), правомірності донарахованих позивачу сум податкового зобов`язання із земельного податку згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями. Відповідач у своїй касаційній скарзі не посилається на надання таких відомостей судам при розгляді спору та їх неврахування.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:

І.А. Васильєва

Судді:

С.С. Пасічник

В.П. Юрченко