Верховний Суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

м.Київ

справа № 120/4075/18-а

адміністративне провадження № К/9901/19051/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жахнівка" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року (суддя: Воробйова І.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (судді: Кузьменко Л.В., Шидловський В.Б. Франовська К.С.) у справі № 120/4075/18-а за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жахнівка" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Жахнівка" (далі - СТОВ "Жахнівка") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове - повідомлення рішення від 17.08.2018 № 0040201306 на загальну суму 379 982, 51 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України "Про результати розгляду скарги" від 25.10.2018 № 34754/6/99-99-11-02-01-15.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2019 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України "Про результати розгляду скарги" від 25.10.2018 № 34754/6/99-99-11-02-01-15. Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, в задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суди дійшли помилкового висновку про нерівномірний розподіл дивідендів серед учасників товариства та, як наслідок, необхідність застосування до спірних правовідносин пп.170.5.3 п.170.5 ст. 170 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ «Жахнівка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2015 по 30.04.2018, валютного за період з 01.05.2015 по 30.04.2018, своєчасності та повноти сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.04.2018, за результатом якої складено Акт від 25.07.2018 № 3609/1401/03734694.

В ході перевірки правильності оподаткування окремих видів доходів, які мають свої особливості щодо їх нарахування (виплати) та оподаткування, а саме: оподаткування доходу отриманого фізичним особами у вигляді дивідендів за 2016 рік та за 2017 рік, податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 5.3п. 170.5 ст. 170 ПК України.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2018 № 0040201306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на 226786,49 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 153196,02 грн.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки дивіденди були розподілені позивачем непропорційно часткам в статутному капіталі товариства кожного з учасників, то різниця між сумою дивідендів, яка виплачена, та сумою, яка мала бути виплачена відповідно до розміру частки в статутному капіталі, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 % відповідно до п.п. 5.3 п. 170.5 ст. 170 ПК України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про господарські товариства" (далі - Закону № 1576-XII) визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Згідно п.б ч.1 ст. 10 Закону № 1576-XII учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Статтею 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що виплата дивідендів здійснюється пропорційно розміру частки учасника.

Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Отже, дивіденди у розумінні ПК України - це платіж, що сплачується на користь засновників підприємства у зв`язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів, зокрема, дивідендів, визначає стаття 170 ПК України.

Згідно підпункту 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 ПК України будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Відповідно до підпункту 170.5.3 пункту 170.5 статті 170 ПК України дивіденди, нараховані платникові податку за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку згідно з підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

Аналіз наведеної вище норми податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що законодавець у наведеній нормі мав на увазі не лише дивіденди, які нараховані за акціями (в т.ч. такими, що мають статус привілейованих), але й дивіденди, які нараховані за іншими корпоративними правами (з іншим статусом), тобто права, які випливають із права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Так, згідно пункту 167.1 статі 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Статтею 127 ПК України встановлена відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи висновки податкового органу, які були покладені в основу Акта перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на тому, що у 2016 та 2017 роках дивіденди окремим учасникам СТОВ "Жахнівка" були нараховані у більшому розмірі, ніж визначено їх частками у статутному фонді товариства.

Надаючи оцінку наведеним вище твердженням податкового органу, судами попередніх інстанцій було встановлено, що СТОВ "Жахнівка" діє на підставі Статуту, затвердженого зборами учасників, зареєстрованого Тиврівською районною державною адміністрацією № 200 від 26.02.2001.

Відповідно до пункту 8 розділу 6 Статуту товариства його учасниками є:

- ОСОБА_1 , частка якого становить 10% Статутного фонду;

- ОСОБА_3, частка якого становить 40% Статутного фонду;

- ОСОБА_4, частка якого становить 50% Статутного фонду.

Відповідно пункту п.6.17 розділу 6 Статуту, частина чистого прибутку розподіляється між учасниками пропорційно їх часткам в Статутному фонді.

Отже, порядок розподілу частини чистого прибутку, визначений як вимогами чинного законодавства, так і Статутом позивача, є ідентичним та передбачає пропорційний розподіл дивідендів між учасниками товариства відносно частки кожного учасника.

Водночас, судами було встановлено, що як у 2016, так і у 2017 році одноголосним рішенням зборів учасників вирішено направити на нарахування та виплату дивідендів частину чистого прибутку у загальному розмірі 5 320 792,67 грн., яку було розподілено лише між двома учасниками: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Нарахування та виплату дивідендів третьому учаснику, - ОСОБА_4 , за підсумками діяльності товариства у вказаний період вирішили не здійснювати, а здійснити нарахування та виплату дивідендів цьому учаснику за підсумками діяльності товариства за 2018 рік.

Таким чином, вся визначена для розподілу між учасниками частина чистого прибутку була розподілена лише між двома учасниками, що, як наслідок, призвело до перевищення відповідного відсотку частки кожного із них, визначеного розрахунковим способом. З огляду на викладене, товариство мало утримати податок з доходів таких осіб, отриманих понад нормативну ставку, у розмірі 18 відсотків бази оподаткування. Однак на порушення вимог п.п. 170.5.3 п. 170.5 ст.170 ПК України товариством не проведено утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію, в даному конкретному випадку - корпоративне право.

Враховуючи встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність нарахування контролюючим органом позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язання з ПДФО та застосування штрафних санкцій, а відтак, відсутність підстав до задоволення позовних вимог СТОВ "Жахнівка".

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують. Мотиви, якими позивач обґрунтовує вимоги касаційної скарги, по суті полягають у тому, щоб переоцінити докази, на підставі яких суди дійшли зазначених висновків, що суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень зробити не може. Обґрунтованих підстав вважати, що істотні для цієї справи обставини залишилися не з`ясованими, також немає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жахнівка", - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

І.Л. Желтобрюх

Судді:

О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська