Розділи:
Підрозділи:
Підрозділи:
Підрозділи:
Зміст
Наразі діє
Набрання чинності 28.05.1999
Тип документа Закон
Номер документа 606-XIV
Дата затвердження 21.04.1999
Дата вступу в дію 28.05.1999
Суб'єкт Верховна Рада України
Галузі Адміністративно-процесуальне право
Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

     Стаття 89. Відповідальність за невиконання рішення,    що зобов'язує боржника вчинити певні дії,    та рішення про поновлення на роботі  

     1. У разі невиконання  без  поважних  причин  у  встановлений  державним   виконавцем   строк  рішення,  що  зобов'язує  боржника  виконати певні дії,  та рішення про поновлення на роботі державний  виконавець  виносить постанову про накладення штрафу на боржника -  фізичну особу від десяти до двадцяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян;  на  посадових  осіб  -  від двадцяти до сорока  неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян;  на  боржника   -  юридичну  особу  -  від  сорока  до  шістдесяти  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.  

     2. У  разі  повторного  невиконання  рішення  боржником   без  поважних  причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на  нього штраф у подвійному розмірі та звертається до  правоохоронних  органів  з  поданням  (повідомленням)  про притягнення боржника до  кримінальної відповідальності відповідно до закону.  

     Стаття 90. Відповідальність за невиконання законних вимог    державного виконавця та порушення вимог    цього Закону  

     1. За порушення  вимог  цього  Закону,  невиконання  законних  вимог  державного  виконавця  фізичними,  юридичними чи посадовими  особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування  із  заробітної  плати  та  інших  доходів боржника,  неподання або  подання  неправдивих  відомостей  про  доходи  і   майновий   стан  боржника,   а  також  неповідомлення  боржником  про  зміну  місця  проживання  чи  місцезнаходження  або  місця   роботи   (отримання  доходів),  а  також  за  неявку  без  поважних  причин за викликом  державного  виконавця  винні  особи  несуть   відповідальність   у  встановленому законом порядку.  

     2.  За  наявності  ознак  кримінального правопорушення в діях  особи,  яка  умисно  перешкоджає  виконанню рішення чи іншим чином  порушує   вимоги   закону  про  виконавче  провадження,  державний  виконавець   складає   акт   про   порушення   і   звертається  до  правоохоронних  органів з поданням (повідомленням) про притягнення  особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

{  Частина друга статті 90 із змінами, внесеними згідно із Законом  N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013 }   
 

 Президент України

 Л.КУЧМА

 м. Київ, 21 квітня 1999 року
          N 606-XIV

 

Глава 10. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ