Наразі діє

Набрання чинності 07.10.2025

Тип документа ІПК

Номер документа 5360/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Дата затвердження 07.10.2025

Дата вступу в дію 07.10.2025

Суб'єкт Державна податкова служба України

Галузі Податкове право

ІПК ДПС від 07.10.2025 № 5360/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 07.10.2025 № 5360/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є податковим резидентом України, є співвласником юридичної особи зареєстрованої (ще до 2022 року) у Королівстві Данія.

Іноземна юридична особа, співвласником якої є платник податків, планує у 2025 році здійснити виплату дивідендів.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

Чи має право платник податків, який є податковим резидентом України, у випадку отримання виплати дивідендів від іноземної компанії, зареєстрованої у Королівстві Данія, задекларувати ці доходи та сплачувати податки (від суми отриманих дивідендів) саме в цій іноземній країні, а не в Україні?
Який документ має підтверджувати декларування платником податків, отриманих доходів (у вигляді дивідендів) та сплату ним всіх належних податків у Королівстві Данія?
Які податки (та за якими ставками) повинен сплатити платник податків в Україні у випадку декларування та оподаткування дивідендів, отриманих від іноземної компанії, в Королівстві Данія (а не в Україні)?
За якими ставками має бути сплачений податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у випадку, якщо керуючись п. 1 ст. 10 Конвенції між Урядом України та Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка ратифікована 12.07.1996 (Закон України № 341/95-ВР), з урахуванням змін, внесених у відповідності до Протоколу про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно вчиненого 02.02.2021 року та ратифікованого Законом України від 16.02.2022 року № 2064-IX (далі – Конвенція), платник податків вирішить задекларувати суму дивідендів отриманих від іноземної Компанії саме в Україні, а не в Королівстві Данія?
Чи може платник податків отримати виплату дивідендів від іноземної компанії на свій рахунок відкритий в іноземному банку?

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу визначено функції контролюючих органів, зокрема, контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації.

Щодо першого питання

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Конвенції положення Конвенція застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» та до існуючих в Договірних Державах (Україні та Данії) податків, одним з яких, зокрема, в Україні, є «податок на доходи фізичних осіб».

Для цілей Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію і будь-яке інше обʼєднання осіб; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне обʼєднання або будь-яку організацію, що розглядається як корпоративне обʼєднання для цілей оподаткування (п. 1 ст. 3 Конвенції).

Критерії для встановлення резиденції осіб, на яких поширюється Конвенція, визначаються положеннями ст. 4 (Резидент) Конвенції.

Відповідно до п. 1 ст. 10 (Дивіденди) Конвенції «дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі».

«Однак дивіденди, виплачені компанією, яка є резидентом Договірної Держави, можуть також оподатковуватись у цій Державі відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо бенефіціарний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

5 відсотків загальної суми дивідендів, якщо бенефіціарним власником дивідендів є компанія, яка володіє безпосередньо принаймні 25 відсотками капіталу компанії, що виплачує дивіденди, впродовж періоду, який становить 365 днів, що включає день виплати дивідендів (з метою обчислення цього періоду не беруться до уваги зміни власності, які безпосередньо виникають внаслідок реорганізації підприємства, такої як злиття або реорганізаційне дроблення компанії, яка володіє акціями або яка виплачує дивіденди);
15 відсотків загальної суми дивідендів у всіх інших випадках» (п. 2 ст. 10 Конвенції).

Пунктом 3 ст. 10 Конвенції визначено, що «термін «дивіденди» при використанні у цій статті означає доход від акцій або інших прав, які не є борговими зобов’язаннями, що дають право на участь у прибутках, а також доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до податкового законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток».

Слід зауважити, що положення пп. 1 і 2 ст. 10 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають особі, на яку поширюється Конвенція – резиденту України чи Данії, право вибору, в якій саме з двох Договірних Держав (Україні чи Данії) буде здійснюватися оподаткування доходу у вигляді дивідендів. Відповідно до зазначених положень обидві Договірні Держави – і країна, що є джерелом виплати дивідендів (Данія), і країна, резидентом якої є особа, що одержує дивіденди (Україна), мають право оподатковувати такі доходи.

Водночас держава, що є джерелом виплати дивідендів (Данія), має переважне право на оподаткування таких виплат (із застосуванням правил, встановлених національним (данським) законодавством), але це право обмежене відповідною ставкою оподаткування, визначеною п. 2 ст. 10 Конвенції.

Враховуючи зазначене, при виплаті особою, яка у розумінні Конвенції є «компанією» і резидентом Данії, доходів, які відповідно до п. 3 ст. 10 Конвенції є «дивідендами», на користь фізичної особи, яка у контексті Конвенції є резидентом України та фактичним (бенефіціарним) власником отриманих дивідендів, у Данії такі дивіденди можуть оподатковуватись за ставкою, зазначеною у п.п. «b» п. 2 ст. 10 Конвенції.

При цьому Україна, яка є країною податкової резиденції фізичної особи, що одержує доходи у вигляді дивідендів, також має право на оподаткування цих доходів за ставками, передбаченими українським податковим законодавством (Кодексом), але з урахуванням податку, сплаченого в країні, що є джерелом виплат дивідендів (Данії), згідно з правилами, зазначеними у п. 1
ст. 24 (Усунення подвійного оподаткування) Конвенції.

Звертаємо увагу, що до переліку податків, на які поширюється Конвенція, не віднесено військовий збір. Крім того, нормами Кодексу також не передбачено зменшення податкового зобов’язання з військового збору на суму податків, сплачених за кордоном.

Щодо другого питання

Статтею 24 (Уникнення подвійного оподаткування) Конвенції передбачено, що «з урахуванням положень законодавства України, що стосується звільнення від податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на податок, сплачуваний за законодавством Данії, та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або майна, що підлягає оподаткуванню із джерел у Данії, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється датський податок.».

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації (п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Статтею 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

З 2002 року Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів вчиненої в Гаазі 5 жовтня 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі – Гаазька Конвенція) (Закон України від 10 січня 2002 року № 2933 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»).

Абзацом першим ст. 3 Гаазької Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Враховуючи зазначене, з метою зарахування податків та зборів, сплачених в Королівстві Данії, платник податків зобов’язаний отримати від державного органу Королівства Данії довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації шляхом проставлення апостиля компетентним органом Королівства Данії та супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Відповідно до «і» п. 1 ст. 3 Конвенції термін «компетентний орган означає стосовно Королівства Данії є Міністерство оподаткування або його повноважного представника.

Щодо третього та четвертого питань

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Кодексу.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід, отриманий з джерел за межами України – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дивіденди.

Порядок оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу.

Так, згідно з п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Кодексу у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім:

доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу;
прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст.170 Кодексу;
прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу;
виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв'язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.111 ст. 170 Кодексу.

Згідно з п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, оподатковуються у половинному розмірі ставки, встановленої у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, тобто 9 відсотків.

Відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є, зокрема, особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відс.

від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу).

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу.

При цьому сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку на доходи фізичних осіб, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (п.п. 170.11.4 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб,
у тому числі самозайнятих осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу.

При цьому фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).

Враховуючи викладене, у разі якщо фізичною особою – резидентом України отримується дохід з джерел за межами України у вигляді дивідендів, то такий дохід включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 9 відс. і військовим збором за ставкою 5 відсотків. При цьому фізична особа зобов’язана подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року.

Щодо п’ятого питання

Відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Отже, з питання правомірності відкриття фізичною особою рахунку в іноземному банку, доцільно звернутися до Національного банку України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
_________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.