ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 05.09.2025 № 4760/ІПК/99-00-04-02-03 ІПК
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства, та керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодексу), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, податковою адресою Підприємства є м. Донецьк, Донецька область, однак фактичне місцезнаходження змінено у 2014 році на іншу територію України, а саме: м. Олександрія, Кіровоградська область. Платник податків перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області.
Враховуючі вищевикладене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
- Чи може Підприємство мати фінансово-господарські відносини з суб'єктами господарювання (юридичними особами та фізичними особами - підприємцями), які мають зареєстроване місцезнаходження на підконтрольній території України, на підставі укладених договорів поставки та/або інших договорів (угод)?
- Чи має право Підприємство складати та реєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), якщо зареєстроване місцезнаходження Підприємства розташоване на тимчасово окупованій території, але при цьому Підприємство перебуває на обліку у податковому органі на підконтрольній території України?
- Які ризики несуть суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), зареєстровані на підконтрольній території України, якщо їх контрагент не надав відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) про зміну місцезнаходження (юридичної адреси), що розташоване на окупованій території, однак при цьому перебуває на обліку у податковому органі на підконтрольній території України?
- Якщо юридична особа має зареєстроване в ЄДР місцезнаходження на окупованій території і при цьому перебуває на обліку у податковому органі на підконтрольній території України, які податкові наслідки або ризики виникають або можуть виникнути при здійснені фінансово-господарських відносин з контрагентами, зареєстрованими на підконтрольній території України, як для такої юридичної особи так і для контрагентів?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу (пункт 5.2 статті 5 розділу I Кодексу).
Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункт 5.3 статті 5 розділу I Кодексу).
Щодо питання 1
Правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб визначає Закон України від 09 січня 2025 року № 4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" (далі - Закон № 4196) (введений в дію - 28 серпня 2025 року).
Згідно із статтею 2 Закону № 4196 під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 2 Закону № 4196).
Відповідно до частини 3 Закону № 4196 суб'єктами господарювання є:
господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку;
громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (стаття 87 розділу II ЦКУ).
Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (стаття 89 розділу II ЦКУ).
Згідно із статтею 93 розділу II ЦКУ місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до пункту 16.1 статті 16 розділу I Кодексу платник податків зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України.
З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) (пункт 63.3 статті 63 розділу II Кодексу).
Згідно з пунктом 45.2 статті 45 розділу II Кодексу податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у ЄДР.
У разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку / взяття на облік такого платника податків (пункт 66.3 статті 66 розділу II Кодексу).
При цьому відповідно до підпункту 66.1.1 пункту 66.1 та пункту 66.3 статті 66 розділу II Кодексу у разі проведення державної реєстрації зміни місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється контролюючий орган, процедури відповідно зняття з обліку / взяття на облік такого платника податків розпочинаються та проводяться контролюючими органами у разі надходження, зокрема, відомостей з ЄДР про проведення державної реєстрації таких змін.
Контролюючі органи отримують відомості з ЄДР про державну реєстрацію та інші реєстраційні дії у порядку інформаційної взаємодії між ЄДР та інформаційними системами контролюючих органів згідно з Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для виконання покладених на контролюючі органи повноважень.
Отже, для контролюючих органів першоджерелом відомостей щодо місцезнаходження юридичних осіб є ЄДР, відомості з якого мають бути достовірними.
Водночас зазначаємо, що згідно з пунктом 2 статті 13 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зі змінами та доповненнями, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Таким чином, господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності Підприємства з іншими суб'єктами господарювання, які мають зареєстроване місцезнаходження на підконтрольній території України Кодексом не регулюються, тому їх правова оцінка ДПС не проводиться.
Одночасно зазначаємо, що законодавство України не містить такого терміну як "фактичне місцезнаходження".
Щодо питання 2
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідальність здійснених ними операцій тим, які визначені Кодексом.
Пунктом 44.1 статті 44 розділу II Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу II Кодексу.
Правові основи оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.
Об'єкти оподаткування ПДВ визначені статтею 185 розділу V Кодексу.
Правила формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в ЄРПН визначено статтями 187, 192, 198 та 201 розділу V Кодексу.
При цьому звертаємо увагу на виключення визначені Кодексом щодо незастосування звільнення від оподаткування ПДВ до операцій із ввезення товарів з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом України, відповідно до пунктів 197.23, 197.28, 197.281 статті 197 розділу V, пунктів 76, 78, 92, 95 підрозділу 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 розділу V Кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.
Форма та Порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 розділу V Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V Кодексу.
При здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 розділу V Кодексу).
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних / розрахунків коригування надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ, тому у разі якщо Підприємство зареєстроване платником ПДВ та здійснює оподатковувані операції у нього виникає податковий обов'язок щодо складання податкових накладних та їх реєстрації в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.
Щодо питання 3 та 4
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 розділу II Кодексу платник податків має право самостійно звернутися до контролюючого органу, визначеного підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 розділу II Кодексу на отримання індивідуальної податкової консультації.
Разом з тим повідомляємо, що висновки з питань практичного використання норм податкового законодавства надаються контролюючим органом на звернення Підприємства виходячи із суті питань, порушених у такому зверненні. При підготовці відповіді на звернення Підприємства не здійснюється аналіз господарських операцій платника, не проводиться оцінка правильності розуміння платником податку тих чи інших норм податкового законодавства, а також правомірності відображення окремих операцій в податковому обліку платника податку (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочної роботи).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).
____________
