ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 04.09.2025 № 4749/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК
Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо порядку складання податкових накладних та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство отримало кошти на поточний рахунок від фізичної особи, з яким не має жодних договірних чи інших зобов'язальних відносин, пов'язаних з виконанням робіт або наданням послуг.
Надалі відповідно до письмової заяви фізичної особи про повернення помилково перерахованих коштів, Товариством було повернуто такій особі зазначені кошти.
З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
- чи необхідно складати податкову накладну у зв'язку з отриманням коштів та відображати таку операцію у податковій декларації з ПДВ?
- якщо так, то яким чином скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну / розрахунок коригування до неї при поверненні коштів?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Податкового кодексу).
Статтею 5 розділу I Податкового кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Податковим кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Податкового кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Податковому кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, регулюються Цивільним кодексом України (далі - Цивільний кодекс).
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу).
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 Цивільного кодексу).
Статтею 1212 Цивільного кодексу визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктами 42, 43, 44 частини першої статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" від 30 червня 2021 року № 1591-IX зі змінами (далі - Закон № 1591):
- неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій форм;
- неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі;
- неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно).
Неналежний отримувач протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції зобов'язаний ініціювати платіжну операцію на еквівалентну суму коштів, зараховану йому внаслідок помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, на користь такого надавача платіжних послуг (частина перша статті 88 Закону № 1591).
Пунктом 44.1 статті 44 розділу II Податкового кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу.
Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами (далі - Закон № 996), визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділом 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу.
Відповідно до підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Податкового кодексу.
Правила формування податкових зобов'язань, а також складання податкових накладних та розрахунків коригування до них і їх реєстрації в ЄРПН встановлено статтями 187, 192 та 201 Податкового кодексу.
Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", зі змінами, та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Податковим кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Податкові накладні та розрахунки коригування складаються за формою та у порядку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами.
Згідно з пунктом 192.1 статті 192 розділу V Податкового кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів / послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу).
Відповідно до пункту 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, зі змінами, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питань 1 - 2
У разі, якщо Товариство отримало кошти від іншої особи, з якою відсутні будь-які договірні відносини на постачання товарів / послуг, та за умови, що в рахунок отриманих коштів Товариством у подальшому не будуть постачатися товари / послуги такій особі та поверне їх, то у Товариства не виникає об'єкт оподаткування ПДВ за такою операцією. Водночас грошові кошти, що помилково зараховані на банківський рахунок Товариства, не включаються до бази оподаткування ПДВ, відповідно, податкові зобов'язання за такою операцією не виникають та податкова накладна не складається.
При цьому повернення Товариством таких грошових коштів особі, що їх перерахувала, здійснюється у порядку та терміни, встановлені чинним законодавством.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Податкового кодексу).
____________
