ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 05.09.2025 № 4776/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 та пп. "в" пп. 69.41.3 пп. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення ПП [...] щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомив, що компанія планує здійснювати перевезення співробітників власним автобусом. Водій компанії виконує регулярні рейси для доставки працівників на роботу та з роботи.
У зв'язку з цим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи можливо згідно з наказом підприємства вважати виконання таких регулярних маршрутів водієм службовим відрядженням?
Пунктом 191.1 ст. 191 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 13 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Зокрема, колективним договором встановлюються гарантії, компенсації, пільги.
Разом з тим трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації (ст. 21 КЗпП).
Звертаємо увагу, що саме колективним договором, а не трудовим, встановлюються гарантії, компенсації, пільги.
Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59, із змінами (далі - Інструкція № 59). При цьому інші підприємства та організації можуть використовувати Інструкцію № 59 як допоміжний (довідковий) документ.
Згідно з загальними положеннями розділу I Інструкції № 59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженням, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником) (п. 2 розділу I Інструкції № 59).
Тобто колективним договором повинно бути визначено, чи вважаються службові поїздки працівника, який здійснює рейси з перевезення працівників на роботу та з роботи, службовим відрядженням або роботою, що має роз'їзний (пересувний) характер.
Якщо колективним договором, який діє на підприємстві, визначено, що службові поїздки відповідних категорій працівників - це робота, яка має роз'їзний характер, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 490 "Про надбавки (польового забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер" таким працівникам відшкодовуються витрати шляхом встановлення надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів.
Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:
- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
- сума надміру витрачених коштів/електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Кодексу (пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Для цілей розділу IV Кодексу заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Разом з тим згідно з пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.
Порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів / електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк визначено п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
Таким чином, оподаткування доходу фізичної особи (працівника), який виконує регулярні рейси з перевезення інших працівників з роботи та на роботу, здійснюється відповідно до розділу IV Кодексу в залежно від виду доходу, а саме дохід у вигляді заробітної плати, яка включає надбавку (польового забезпечення) до тарифної ставки і посадового окладу або дохід у вигляді виплат, пов'язаних зі службовим відрядженням.
Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (далі - Мінекономіки), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903, Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері праці, трудових відносин.
Враховуючи вищезазначене, з питання віднесення регулярних маршрутів водієм з доставки працівників до місця роботи та назад до службових відряджень, доцільно звернутись до Мінекономіки.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
____________
