Розділ 13. Запаси
Сфера застосування цього розділу
13.1 В цьому розділі викладено принципи визнання та оцінки запасів. Запаси - це активи, які:
а) утримуються для продажу в ході звичайної діяльності;
б) перебувають у процесі виробництва, продажу або
в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.
13.2 Цей розділ застосовується до всіх запасів, за винятком:
а) незавершеного виробництва за будівельними контрактами, включаючи прямо пов'язані з ними контракти з надання послуг (див. Розділ 23 "Дохід від звичайної діяльності");
б) фінансових інструментів (див. Розділ 11 "Базові фінансові інструменти" та Розділ 12 "Інші питання фінансових інструментів");
в) біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю тасільськогосподарською продукцією на місці збирання врожаю (див. Розділ 34 "Спеціалізовані види діяльності").
13.3 Цей розділ не застосовується до оцінки запасів, утримуваних:
а) виробниками продукції сільського господарства та лісництва, сільськогосподарської продукції після збору врожаю, корисних копалин та продуктів мінерального походження, якщо вони оцінюються за справедливою вартістю мінус витрати на продаж і визнаються у прибутку чи збитку; або
б) брокерами та дилерами товарної біржі, які оцінюють свої запаси за справедливою вартістю мінус витрати на продаж і визнають у прибутку чи збитку.
Оцінка запасів
13.4 Підприємство має оцінювати запаси за найменшим з двох показників: собівартістю або попередньо розрахованою ціною продажу мінус витрати на завершення та продаж.
Собівартість запасів
13.5 Підприємство має включати у собівартість запасів всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.
Витрати на придбання
13.6 Витрати на придбання запасів складаються з ціни придбання, ввізного мита та інших податків (крім тих, що згодом повертаються підприємству податковими органами), а також витрат на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням готової продукції, матеріалів та послуг. При визначенні витрат на придбання торгові знижки, інші знижки та інші подібні їм статті вираховуються.
13.7 Підприємство може придбати запаси на умовах відстроченого розрахунку. У деяких випадках така домовленість фактично передбачає незазначений фінансовий елемент, наприклад, різницю між ціною придбання за умов нормального кредиту та сумою відстроченого розрахунку. В цих випадках різниця визнається як процентні витрати за період фінансування та не додається до собівартості запасів.
Витрати на переробку
13.8 Витрати на переробку запасів включають витрати, прямо пов'язані з одиницями виробництва, такими як оплата праці виробничого персоналу. Вони також включають розподілені на систематичній основі постійні та змінні виробничі накладні витрати, що виникають при переробці матеріалів у готову продукцію. Постійні виробничі накладні витрати - це ті непрямі витрати на виробництво, які залишаються відносно незмінними (незалежно від обсягу виробництва), серед них амортизація та утримання будівель і обладнання, а також витрати на управління й адміністративні витрати заводу. Змінні виробничі накладні витрати - це такі непрямі витрати на виробництво, що змінюються прямо або майже прямо пропорційно обсягу виробництва, до них відносять, наприклад, витрати на допоміжні матеріали та оплата праці невиробничого персоналу.
Розподіл виробничих накладних витрат
13.9 Постійні виробничі накладні витрати розподіляються підприємством на витрати, пов'язані із переробкою, на основі нормальної потужності виробничого устаткування. Нормальна потужність - це рівень виробництва, який очікується досягнути в середньому протягом кількох періодів або сезонів за звичайних обставин, з урахуванням зменшення потужності в результаті запланованого технічного обслуговування. Фактичний рівень виробництва як базу розподілу можна використовувати тоді, коли він наближається до нормальної потужності. Сума постійних накладних витрат, розподілених на кожну одиницю виробництва, не зростає внаслідок низького рівня виробництва або простоїв. Нерозподілені накладні витрати визнаються як витрати того періоду, в якому вони відбулися. У періоди надзвичайно високого рівня виробництва сума постійних накладних витрат, розподілених на кожну одиницю виробництва, зменшується таким чином, щоб запаси не оцінювалися вище собівартості. Змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на основі фактичного використання виробничих потужностей.
Спільна та побічна продукція
13.10 Результатом виробничого процесу можуть бути кілька продуктів, що виробляються одночасно. Це відбувається, наприклад, коли виготовляється однорідна продукція або в разі наявності основного та побічного продукту. Якщо витрати на переробку кожного продукту неможливо визначити окремо, вони розподіляються підприємством на продукти на систематичній та послідовній основі. Наприклад, розподілення може ґрунтуватися на ціні продажу кожного продукту - на етапі виробничого процесу, коли продукти вже можна відокремити один від одного, або на момент завершення виробництва продукту. За своїм характером більшість побічних продуктів є несуттєвими. В таких випадках вони оцінюються підприємством за ціною продажу мінус витрати на завершення і продаж та така сума вираховується із собівартості основного продукту. В результаті балансова вартість основного продукту суттєво не відрізняється від його собівартості.
Інші витрати, що включаються у собівартість запасів
13.11 Інші витрати включаються підприємством в собівартість запасів лише тою мірою, якою вони були понесені при доставці запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення в теперішній стан.
13.12 Параграфом 12.19б) передбачається, що в деяких випадках, при хеджуванні ризику фіксованої відсоткової ставки або ризику ціни на утримуваний товар, зміна справедливої вартості інструменту хеджування вносить коригування до балансової вартості товару.
Витрати, що виключаються із собівартості запасів
13.13 Прикладами витрат, які виключаються із собівартості запасів і визнаються як витрати періоду, в якому вони понесені, є такі:
а) наднормативні суми відходів матеріалів, оплати праці або інших виробничих витрат;
б) витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва;
в) адміністративні накладні витрати, не пов'язані з доставкою запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведенням у теперішній стан;
г) витрати на продаж.
Собівартість запасів виконавця послуг
13.14 Якщо у виконавця послуг є запаси, вони оцінюються за витратами на їх виробництво. Такі витрати складаються переважно з витрат на оплату праці та інших витрат на персонал, безпосередньо зайнятий наданням послуг, включно з керівним персоналом, і з відповідних накладних витрат. Оплата праці та інші витрати, що пов'язані з продажем та загальним адміністративним персоналом, не включаються до собівартості, а визнаються як витрати періоду, в якому вони були понесені. Собівартість запасів виконавця послуг не включає маржу прибутку або накладні витрати, що не розподіляються і часто включаються в ціни, які встановлюють виконавці послуг.
Собівартість сільськогосподарської продукції, зібраної як врожай біологічних активів
13.15 Згідно з Розділом 34, запаси, що включають сільськогосподарську продукцію, яку підприємство зібрало як урожай своїх біологічних активів, слід оцінювати після первісноговизнання за їхньою справедливою вартістю мінус попередньо розраховані витрати на місці збирання врожаю. При застосуванні цього розділу ця величина є собівартістю запасів на таку дату.
Методи визначення собівартості, такі як методи стандартних витрат, роздрібних цін або останньої ціни придбання
13.16 Якщо результати приблизно дорівнюють собівартості, то підприємство може для зручності використовувати такі методи визначення собівартості запасів як метод стандартних витрат, метод роздрібних цін або метод останньої ціни придбання. Стандартні витрати враховують нормативні рівні використання основних та допоміжних матеріалів, праці, а також раціональності та використання виробничих потужностей. Вони регулярно аналізуються і, в разі необхідності, переглядаються у світлі поточних умов. Метод роздрібних цін дозволяє оцінювати вартість шляхом зменшення вартості реалізації запасів на відповідний відсоток валової маржі.
Формули визначення собівартості
13.17 Собівартість одиниць запасів, які, як правило, не є взаємозамінними, та товарів або послуг, призначених для конкретних проектів, підприємству слід визначати за допомогою конкретної ідентифікації їх індивідуальної собівартості.
13.18 Собівартість запасів, за винятком наведених у параграфі 13.17, підприємству слід визначати за формулою - "перше надходження - перший видаток" (ФІФО) або середньозваженої собівартості. Підприємству слід застосовувати одну і ту саму формулу собівартості для всіх запасів підприємства однакового характеру та використання. Для запасів різного характеру чи використання можуть бути виправданими різні формули собівартості. Застосовувати метод "остання надходження - перший видаток" (ЛІФО) цей МСФЗ не дозволяє.
Зменшення корисності запасів
13.19 Згідно з вимогами, передбаченими у параграфах 27.2 - 27.4, підприємство має оцінити наприкінці кожного звітного періоду, чи зменшилась корисність будь-яких запасів, тобто їхню балансову вартість вже повністю отримати не можна (наприклад, через пошкодження, застарілість або зменшення цін продажу). Якщо корисність об'єкта (чи групи об'єктів) запасів зменшилась, то, згідно з цими параграфами, підприємство має оцінити запаси за ціною продажу мінус витрати на завершення та продаж і визнати втрати від зменшення корисності. Також, за деяких обставин, вимагається відновлення в обліку корисності, яка попередньо була зменшена.
Визнання запасів як витрат
13.20 Коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість має визнаватися підприємством як витрати періоду, в якому визнається відповідний дохід.
13.21 Деякі запаси можна розподіляти на рахунки інших активів, наприклад, запасу, використаного на виготовлення основних засобів, що створюються власними силами. Запаси, використані в такий спосіб та включені до вартості іншого активу, потім обліковуються згідно з розділом цього МСФЗ, в якому описується облік відповідного типу активів.
Розкриття інформації
13.22 У фінансовій звітності підприємству слід розкривати:
а) облікову політику, прийняту для оцінки запасів, включаючи використані з цією метою формули визначення собівартості;
б) загальну балансову вартість запасів та балансову вартість згідно з класифікаціями, прийнятними для підприємства;
в) вартість запасів, визнаних як витрати протягом періоду;
г) втрати від зменшення корисності, визнані чи сторновані у прибутку чи збитку згідно зРозділом 27;
ґ) загальну балансову вартість запасів, наданих у заставу як забезпечення зобов'язань.
