Розділ 34. Спеціалізовані види діяльності
Сфера застосування цього розділу
34.1 В цьому розділі наведена інструкція щодо складення фінансової звітності малими та середніми підприємствами, які займаються трьома спеціалізованими видами діяльності: сільським господарством, видобутком корисних копалин та концесіями на надання послуг.
Сільське господарство
34.2 Підприємство, що застосовує цей МСФЗ та займається сільськогосподарською діяльністю, має визначити свою облікову політику щодо кожного класу біологічних активівтаким чином:
а) щодо тих біологічних активів, справедливу вартість яких можна легко визначити без надмірних витрат чи зусиль, підприємство має застосовувати модель справедливої вартості, описану в параграфах 34.4 - 34.7;
б) щодо всіх інших біологічних активів, підприємство має застосовувати модель собівартості, описану в параграфах 34.8 - 34.10.
Визнання
34.3 Підприємство має визнавати біологічний актив або сільськогосподарську продукціютоді і тільки тоді, коли:
а) підприємство контролює актив у результаті минулих подій;
б) існує ймовірність отримання підприємством пов'язаних з цим активом майбутніх економічних вигід та
в) справедлива вартість або собівартість активу можна достовірно оцінити без надмірних витрат чи зусиль.
Оцінка: модель справедливої вартості
34.4 Біологічний актив підприємство має оцінювати при первісному визнанні і на кожнудату звітності за його справедливою вартістю мінус витрати на продаж. Зміни у справедливій вартості за вирахуванням витрат на продаж визнаються у прибутку чи збитку.
34.5 Сільськогосподарська продукція, зібрана як урожай біологічних активів підприємства, оцінюється за її справедливою вартістю мінус витрати на продаж на місці збору врожаю. Результатом такої оцінки є собівартість на дату, коли застосовується Розділ 13 "Запаси" або інший відповідний розділ цього МСФЗ.
34.6 При визначенні справедливої вартості підприємство має розглядати таке:
а) Якщо для біологічного активу або сільськогосподарської продукції в їх теперішньому місцезнаходженні та стані активний ринок існує, то котирувальна ціна на такому ринку є прийнятною основою для визначення справедливої вартості такого активу. Якщо підприємство має доступ до різних активних ринків, то воно користується цінами того ринку, яким очікує скористатися.
б) Якщо активного ринку не існує, то при визначенні справедливої вартості, підприємство користується одним або кількома (якщо можливо) з таких джерел інформації:
i) найостанніша ринкова ціна операції, за умови, що в період між датою здійснення цієї операції та кінцем звітного періоду не відбулося значних змін економічних умов;
ii) ринкові ціни на подібні активи, скориговані з метою відображення різниць;
iii) показники сектора, такі як вартість фруктового саду, виражена в розрахунку піддон на експорт, на бушель чи гектар, або вартість худоби, розрахована на кілограм м'яса.
в) У деяких випадках джерела інформації, зазначені в пунктах а) чи б) можуть привести до різних висновків щодо справедливої вартості біологічного активу або сільськогосподарської продукції. Підприємство розглядає причини таких розбіжностей, щоб визначити найбільш достовірну оцінку справедливої вартості в межах відносно вузького діапазону обґрунтованих оцінок.
г) За деяких обставин справедливу вартість можна легко визначити без надмірних витрат чи зусиль, хоча може і не існувати визначеної ринком ціни чи вартості біологічного активу в його теперішньому стані. Підприємство має розглянути, чи може теперішня вартість очікуваних чистих грошових потоків від активу, дисконтованих за поточною ринковою ставкою, слугувати достовірним показником справедливої вартості.
Розкриття інформації: модель справедливої вартості
34.7 Щодо оцінених за справедливою вартістю біологічних активів підприємство розкриває таку інформацію:
а) опис кожного класу його біологічних активів;
б) методи та суттєві припущення, що застосовуються при визначенні справедливої вартості кожної категорії сільськогосподарської продукції на місці збору врожаю та кожної категорії біологічних активів;
в) узгодження змін балансової вартості біологічних активів з початку до кінця поточного періоду. Таке узгодження має включати:
i) прибуток чи збиток, що виникає внаслідок змін справедливої вартості мінус витрати на продаж;
ii) збільшення внаслідок придбання;
iii) зменшення внаслідок збору врожаю;
iv) збільшення внаслідок об'єднання бізнесу;
v) чисті курсові різниці, що виникають після переведення фінансових звітів у іншу валюту подання та при переведенні закордонної господарської одиниці у валюту подання підприємства, що звітує;
vi) інші зміни.
Оцінка: модель собівартості
34.8 Біологічні активи, справедливу вартість яких не можна оцінити без надмірних витрат чи зусиль, підприємство має оцінювати за його собівартістю мінус будь-яка накопиченаамортизація та будь-які накопичені втрати від зменшення корисності.
34.9 Оцінювати зібрану з його біологічних активів сільськогосподарську продукцію підприємство має за справедливою вартістю мінус витрати на продаж на місці збору врожаю. Результатом такої оцінки є собівартість на дату оцінки при застосуванні Розділу 13 або інших розділів цього МСФЗ.
Розкриття інформації: модель собівартості
34.10 Щодо оцінених за моделлю собівартості біологічних активів підприємство розкриває таку інформацію:
а) опис кожного класу його біологічних активів;
б) пояснення, чому справедливу вартість не можна достовірно оцінити;
в) використаний метод амортизації;
г) застосовані строки корисної експлуатації або норми амортизації;
ґ) сукупна балансова вартість та накопичена амортизація (з урахуванням накопичених збитків від зменшення корисності) на початок та кінець періоду.
Діяльність з видобутку корисних копалин
34.11 Підприємство, що застосовує цей МСФЗ та займається розвідкою, оцінкою та видобутком корисних копалин (діяльність з видобутку корисних копалин), обліковує витрати на придбання чи створення матеріальних чи нематеріальних активів, які використовуються у діяльності з видобутку корисних копалин, згідно з Розділом 17 "Основні засоби" та Розділом 18 "Нематеріальні активи (крім гудвілу)", відповідно. Якщо підприємство зобов'язане демонтувати або видалити об'єкт, або відновити територію, де здійснювалась діяльність, такі зобов'язання і витрати обліковуються згідно з Розділом 17 та Розділом 21 "Забезпечення, умовні активи та зобов'язання".
Концесійні угоди
34.12 Концесійна угода - це угода, згідно з якою уряд або інший орган державної влади (особа, що надає концесію) залучає приватного оператора для розробки (чи модернізації), експлуатації та підтримання активів, що становлять інфраструктуру особи, що надає право, а саме: автошляхи, мости, тунелі, аеропорти, енергорозподільчі мережі, тюрми або лікарні. За такими угодами, особа, що надає концесію, контролює та регулює те, які послуги зобов'язаний надавати виконавець при використанні активів, кому, за яку ціну, а також контролює будь-яку значну частку, що залишилася в активах у кінці строку дії угоди.
34.13 Існує дві основні категорії концесійних угод:
а) згідно з угодами першої, оператор отримує фінансовий актив - безумовне договірне право на отримання зазначеної або такої, що піддається визначенню, суми грошових коштів або іншого фінансового активу від держави в обмін на будівництво або модернізацію державного активу, а в подальшому і його експлуатацію та підтримання протягом визначеного періоду часу. До цієї категорії відносяться державні гарантії покриття будь-якої різниці між сумами, отриманими від користувачів послуги, та зазначеними сумами чи такими, які легко піддаються визначенню.
б) згідно з угодами другої, оператор отримує нематеріальний актив - право брати плату за користування державним активом, який він будує або модернізує і потім експлуатує та підтримує протягом визначеного періоду часу. Право брати плату з користувачів не є безумовним правом отримувати грошові кошти, оскільки суми залежать від обсягу, в якому населення користується даною послугою.
Іноді в одній угоді можуть міститися два види: фінансовий актив оператор має в тому обсязі, в якому держава надала безумовну гарантію оплати будівництво державного активу; а нематеріальний актив оператор має в тому обсязі, в якому він змушений залежати від користування населенням активу, щоб отримати плату.
Облік: модель фінансового активу
34.14 Оператор визнає фінансовий актив в тому обсязі, в якому він має безумовне договірне право отримувати за послуги з будівництва грошові кошти або інший фінансовий актив від особи, що надає концесію, або за її дорученням. Фінансовий актив оператор оцінює за справедливою вартістю. Отже облік фінансового активу здійснюється згідно з Розділом 11 "Базові фінансові інструменти" та Розділом 12 "Інші питання фінансових інструментів".
Облік: модель нематеріального активу
34.15 Оператор визнає нематеріальний актив в тому обсязі, в якому він одержує право (ліцензію) брати плату з користувачів суспільної послуги. Оператор первісно оцінює нематеріальний актив за справедливою вартістю. Отже облік нематеріального активу здійснюється згідно з Розділом 18.
Операційний дохід
34.16 Визнавати, оцінювати та розкривати операційний дохід за послуги, які ним надаються, оператор за концесійною угодою має згідно з Розділом 23 "Дохід від звичайної діяльності".
