Розділ 17. Основні засоби
Сфера застосування
17.1 Цей розділ застосовується для обліку основних засобів та інвестиційної нерухомості, справедливу вартість яких не можна достовірно оцінити без надмірних витрат чи зусиль. Розділ 16 "Інвестиційна нерухомість" застосовується до інвестиційної нерухомості, справедливу вартість якої не можна достовірно оцінити без надмірних витрат чи зусиль.
17.2 Основні засоби - це матеріальні об'єкти, які:
а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг, для надання в оренду іншим або для адміністративних цілей;
б) очікується використати протягом більше одного року.
17.3 До основних засобів не відносяться:
а) біологічні активи, які пов'язані з сільськогосподарською діяльністю (див. Розділ 34 "Спеціалізовані види діяльності"), або
б) права на корисні копалини та запаси корисних копалин, таких як нафта, природний газ та подібні невідновлювані ресурси.
Визнання
17.4 При визнанні об'єкта основних засобів підприємство застосовує критерії визнання, наведені у параграфі 2.27. Отже підприємство визнає собівартість об'єкта основних засобів як актив тоді і тільки тоді, коли:
а) існує ймовірність надходження до підприємства економічних вигід, пов'язаних з цим об'єктом основних засобів, та
б) собівартість об'єкта основних засобів можна достовірно оцінити.
17.5 Запасні частини та допоміжне обладнання, як правило, відображаються як запаси та визнаються у прибутку чи збитку в процесі їхнього споживання. Проте запасні частини основних засобів та резервне обладнання розглядаються як основні засоби, якщо підприємство очікує, що використовуватиме їх протягом більше одного року. Так само, якщо запасні частини та допоміжне обладнання можуть використовуватися тільки у зв'язку з об'єктом основних засобів, вони вважаються основними засобами.
17.6 Запасні частини деяких об'єктів основних засобів можуть потребувати заміни через регулярні проміжки часу (наприклад, дах будинку). Підприємство включає до балансової вартості об'єкта основних засобів собівартість замінюваної частини такого об'єкта, коли витрати понесені, якщо від цієї частини очікуються додаткові майбутні вигоди для підприємства. Балансову вартість частин, які замінюють, припиняють визнавати згідно зпараграфами 17.27 - 17.30. Параграфом 17.16 передбачається, що у разі значно різних схем споживання економічних вигід у головних компонентах об'єкта основних засобів підприємство розподіляє первісну собівартість активу між його головними компонентами та окремоамортизує кожний такий компонент протягом строку його корисної експлуатації.
17.7 Умовою подовження експлуатації об'єкта основних засобів (наприклад, автобусу) може бути виконання регулярних основних технічних оглядів для виявлення несправностей, незалежно від того, чи замінюються частини об'єкта. Під час виконання значного огляду витрати на нього визнаються в балансовій вартості об'єкта основних засобів як заміна, якщо це відповідає критеріям визнання. Будь-яку вартість витрат на попередній огляд (на відміну від матеріальних частин) не визнають. Це відбувається незалежно від того, чи були ідентифіковані витрати попереднього огляду в операції, за якою об'єкт купували чи будували. Собівартість існуючого компоненту технічного огляду, яка склалася під час купівлі чи будівництва об'єкта, може бути використана за потреби для попередньої оцінки витрати на майбутній подібній огляд.
17.8 Земля та будівлі є окремими активами і підприємство обліковує їх окремо, навіть якщо вони були придбані разом.
Оцінка під час визнання
17.9 При первісному визнанні підприємство оцінює об'єкт основних засобів за собівартістю.
Елементи собівартості
17.10 Собівартість об'єкта основних засобів складається з такого:
а) ціни його придбання, включаючи винагороду юристам та брокерам, імпортні мита та невідшкодовувані податки на придбання після вирахування торговельних та цінових знижок;
б) будь-яких витрат, які безпосередньо пов'язані з доставкою активу до місця розташування та приведення в стан, необхідний для його експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом підприємства. Це може включати витрати на підготовку місця розташування, доставку та завантаження чи розвантаження, встановлення та зборку, а також перевірку функціональності;
в) первісної попередньої оцінки витрат на демонтаж, переміщення об'єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов'язання за якими суб'єкт господарювання бере або коли його купують, або внаслідок використання об'єкта протягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасів протягом цього періоду.
17.11 Далі наведено приклади витрат, які не є витратами на об'єкт основних засобів і у разі їх понесення підприємство визнає їх як витрати:
а) витрати на відкриття нових потужностей;
б) витрати на введення нового продукту чи послуги (включаючи витрати на діяльність із рекламування та просування);
в) витрати на ведення бізнесу в новому місці розташування або з новою категорією клієнтів (включаючи витрати на підготовку кадрів);
г) адміністративні та інші загальні накладні витрати;
ґ) витрати на позики (див. Розділ 25 "Витрати на позики").
17.12 Дохід від побічної діяльності та відповідні витрати на неї під час будівництва та розширення об'єкта основних засобів визнаються у прибутку чи збитку, якщо такий вид діяльності не є необхідним для того, щоб доставити об'єкт до місця розташування або привести у стан, у якому він був би придатний до експлуатації.
Оцінка собівартості
17.13 Собівартість об'єкта основних засобів - це грошовий еквівалент ціни на дату визнання. Якщо платіж відкладають на строк, довший від звичайного строку кредиту, то собівартістю є теперішня вартість всіх майбутніх платежів.
Обмін активами
17.14 Об'єкт основних засобів можна придбати в обмін на немонетарний актив чи активи або поєднання монетарних та немонетарних активів. Собівартість такого об'єкта основних засобів оцінюється за справедливою вартістю, якщо а) операція обміну має комерційну сутність та б) справедливу вартість отриманого або відданого активу можна достовірно оцінити. У цьому випадку його собівартість оцінюють за балансовою вартістю відданого активу.
Оцінка після первісного визнання
17.15 Підприємство після первісного визнання об'єкта основних засобів обліковує його за собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Витрати на щоденне обслуговування об'єкта основних засобів підприємство має визнавати у прибутку чи збитку за період, в якому такі витрати понесені.
Амортизація
17.16 У разі різних схем споживання економічних вигід головних компонентів об'єкта основних засобів підприємство розподіляє первісну собівартість активу між його головними компонентами та окремо амортизує кожний такий компонент протягом строку його корисної експлуатації. Інші активи слід амортизувати протягом строку їх корисної експлуатації як єдиний актив. За деякими винятками, такі об'єкти основних засобів як кар'єри та місця для звалищ, земля мають необмежений строк корисної експлуатації, а отже не амортизуються.
17.17 Амортизаційні відрахування за період слід визнавати у прибутку чи збитку, якщо інший розділ цього МСФЗ не вимагає визнавати їх частиною собівартості іншого активу. Наприклад, амортизацію виробничого обладнання включають у витрати на запаси (див. Розділ 13 "Запаси").
Сума, що амортизується, та період амортизації
17.18 Суму активу, що амортизується, підприємство розподіляє на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації.
17.19 Такі чинники як зміна способу використання активу, значний несподіваний фізичний знос, технологічний прогрес та зміна ринкових цін можуть означати, що з останньої звітної дати, на яку закінчувався фінансовий рік, змінилася ліквідаційна вартість або строк корисної експлуатації активу. У разі наявності таких ознак, підприємство переглядає свої попередні оцінки та, якщо поточні очікування відрізняються від минулих, коригує ліквідаційну вартість, метод амортизації або строк корисної експлуатації. Зміна ліквідаційної вартості, методу амортизації або строку корисної експлуатації має відображатися підприємством як змінаоблікових оцінок відповідно до параграфів 10.15 - 10.18.
17.20 Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, в якому він придатний до експлуатації, у спосіб, визначений управлінським персоналом. Амортизацію активу припиняють тоді, коли припиняють його визнання. Амортизацію не припиняють, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, поки актив не буде амортизований повністю. Проте, згідно з використаними методами амортизації, якщо немає виробництва, то амортизаційні відрахування можуть дорівнювати нулю.
17.21 При визначенні корисного строку експлуатації активу підприємство бере до уваги всі такі чинники:
а) очікуване використання активу. Використання оцінюють виходячи з очікуваної потужності або фізичної продуктивності активу;
б) очікуваний фізичний знос, що залежить від операційних чинників, таких як кількість змін, протягом яких має використовуватися актив, програма ремонту та технічного обслуговування підприємства, а також нагляд за активом та його обслуговування в той час, коли актив не використовується;
в) технічна або комерційна застарілість, яка виникає через зміни та вдосконалення виробництва або від зміни ринкового попиту на вироблені активом продукти чи послуги;
г) правові або подібні обмеження використання активу, такі як закінчення строку пов'язаної з ним оренди.
Метод амортизації
17.22 Підприємство обирає такий метод амортизації, який відображає очікувану форму споживання майбутніх економічних вигід від цього активу. Можливі методи амортизації включають прямолінійний метод, метод зменшення залишку та метод на основі використання активу, наприклад: метод кількості одиниць продукції.
17.23 У разі наявності ознаки, що з останньої звітної дати, на яку закінчувався фінансовий рік, очікувана форма споживання майбутніх економічних вигід від цього активу підприємством змінилася, підприємство має переглянути свій поточний метод амортизації, і якщо поточні очікування відрізняються від минулих, змінити метод амортизації, щоб він відображав нову форму споживання. Така зміна відображається підприємством як зміна облікових оцінок відповідно до параграфів 10.15 - 10.18.
Зменшення корисності
Визнання та оцінка зменшення корисності
17.24 Для того, щоб визначити, чи зменшилася корисність об'єкта чи групи основних засобів, і якщо так, то як визнавати та оцінювати втрати від зменшення корисності, на кожнузвітну дату підприємство має застосовувати Розділ 27 "Зменшення корисності активів". В цьому розділі пояснюється, як підприємство переглядає балансову вартість своїх активів, як визначає суму очікуваного відшкодування активу та коли він визнає або сторнує втрати від зменшення корисності.
Компенсація зменшення корисності
17.25 Компенсацію від третіх сторін за об'єкти основних засобів, корисність яких зменшилась, які втрачені або віддані, підприємство включає до прибутку чи збитку, коли компенсація належить до отримання.
Основні засоби, що утримуються для продажу
17.26 В параграфі 27.9 д) зазначено, що планування вибуття активу до раніше очікуваної дати є ознакою зменшення корисності, яка викликає необхідність обчислити суму очікуваного відшкодування активу з метою визначення, чи зменшилась його корисність.
Припинення визнання
17.27 Підприємство припиняє визнання об'єкта основних засобів:
а) після вибуття або
б) коли не очікується майбутніх економічних вигід від його використання або вибуття.
17.28 Прибуток або збиток, що виникає від припинення визнання об'єкта основних засобів підприємство включає до прибутку чи збитку, коли припиняється визнання об'єкта (якщоРозділ 20 "Оренда" не вимагає іншого після продажу з подальшою орендою). Такі прибутки підприємству не слід класифікувати як дохід від звичайної діяльності.
17.29 При визначенні дати вибуття об'єкта основних засобів підприємство застосовує критерії, визначені у Розділі 23 "Дохід від звичайної діяльності" для визнання доходу від реалізації продукції. Розділ 20 застосовується до вибуття шляхом продажу з подальшою орендою.
17.30 Прибуток або збиток, що виникає від припинення визнання об'єкта основних засобів, підприємство визнає як різницю між чистими надходженнями від вибуття, у разі їх наявності, та балансовою вартістю об'єкта.
Розкриття інформації
17.31 У фінансових звітах, відповідно до параграфу 4.11а) підприємство розкриває для кожного класу основних засобів:
а) бази оцінки, які застосовували для визначення валової балансової вартості;
б) застосовані методи амортизації;
в) застосовані строки корисної експлуатації або норми амортизації;
г) валову балансову вартість та суму накопиченої амортизації (разом з накопиченими втратами від зменшення корисності) на початок та кінець звітного періоду;
ґ) узгодження балансової вартості на початок та кінець звітного періоду, що відображає:
i) надходження;
ii) вибуття;
iii) придбання в результаті об'єднання бізнесу;
iv) переведення до інвестиційної нерухомості у разі виникнення достовірного показника справедливої вартості (див. параграф 16.8);
v) втрати від зменшення корисності, визнані чи сторновані у прибутку чи збитку відповідно до Розділу 27;
vi) амортизацію;
vii) інші зміни.
Таке узгодження слід наводити і за попередні періоди.
17.32 Підприємство також розкриває таку інформацію:
а) наявність та балансову вартість основних засобів, на які у підприємства існують обмеження прав власності, або основних засобів, переданих у заставу як забезпечення зобов'язань;
б) суму договірних зобов'язань, пов'язаних із придбанням основних засобів.
