Розділ 29. Податок на прибуток

Сфера застосування цього розділу

29.1 У цілях цього розділу до складу податку на прибуток включаються всі внутрішні та іноземні податки, що базуються на оподаткованому прибутку. Податки на прибуток включають також інші податки (наприклад, податки на відсотки та дивіденди), які підлягають сплаті дочірнім підприємством, асоційованим чи спільним підприємством при виплатах підприємству, що звітує.

29.2 В цьому розділі також розглядається і облік податку на прибуток. Згідно з цим розділом, підприємство має визнавати поточні та майбутні податкові наслідки операцій та інших подій, які визнані у фінансових звітах. Ці визнані податкові суми складаються зпоточного податку та відстроченого податку. Поточний податок - це податок, що підлягає сплаті чи відшкодуванню щодо оподаткованого прибутку (податкового збитку) за поточний чи попередні періоди. Відстрочений податок - це податок, що підлягає сплаті чи відшкодуванню в майбутніх періодах, зазвичай в результаті відшкодування чи погашення підприємством своїхактивів та зобов'язань на суму їх поточної балансової вартості та податкового впливу перенесення в майбутні періоди податкових збитків та пільг, що зараз не використовуються.

Етапи обліку податку на прибуток

29.3 Підприємство має обліковувати податок на прибуток за наведеними нижче етапами а) - з):

а) визнати поточний податок, оцінений за сумою, що включає вплив можливих результатів податкової перевірки (параграфи 29.4 - 29.8);

б) визначити, від яких активів та зобов'язань можна очікувати вплив на оподаткований прибуток, якщо вони були б відшкодовані чи погашені на суму їх поточної балансової вартості (параграфи 29.9 та 29.10);

в) визначити на кінець звітного періоду податкову базу таких статей:

i) активів та зобов'язань пункту б). Податкова база активів та зобов'язань визначається за наслідками продажу активів або погашення зобов'язань на суму їх поточної балансової вартості (параграфи 29.11 та 29.12);

ii) інші статті, що мають податкову базу, хоч вони і не визнаються як активи чи зобов'язання, тобто статті, що визнаються як дохід чи витрати, які підлягатимуть оподаткуванню або вирахуванню в цілях оподаткування у наступних періодах (параграф 29.13).

г) обчислити будь-які тимчасові різниці, невраховані податкові збитки та невикористані податкові пільги (параграф 29.14);

ґ) визнати відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання, що виникають в результаті тимчасових різниць, неврахованих податкових збитків та невикористаних податкових пільг (параграф 29.15 - 29.17);

д) оцінити податкові активи та зобов'язання в сумі, що включає вплив можливих результатів податкової перевірки, за ставками оподаткування, які, згідно з прийнятим чи прийнятим по суті на кінець звітного періоду податковим законодавством, очікується застосувати, коли реалізується відстрочений податковий акти або погашається відстрочене податкове зобов'язання (параграфи 29.18 - 29.25);

е) визнати резерв на оцінку за рахунок відстрочених податкових активів, таким чином, щоб чиста сума відстроченого податкового активу дорівнювала найбільшій сумі, яка має більш високу ймовірність реалізації на базі поточного чи майбутнього оподаткованого прибутку (параграфи 29.21 - 29.22);

є) розподілити поточний та відстрочений податок між відповідними компонентамиприбутку чи збитку, іншого сукупного доходу та власного капіталу (параграф 29.27);

ж) відобразити та розкрити інформацію, що вимагається (параграфи 29.28 - 29.32).

Визнання та оцінка поточного податку

29.4 Підприємство визнає поточне податкове зобов'язання щодо податку, який підлягає сплаті на оподаткований прибуток за поточний та попередні періоди. Якщо сплачена за поточний та попередні періоди сума перевищує суму, що підлягає сплаті за ці періоди, то таке перевищення підприємство визнає як поточний податковий актив.

29.5 Підприємство визнає поточний податковий актив в розмірі вигоди, пов'язаної з податковим збитком, який можна зараховувати для відшкодування податку, сплаченого у попередньому періоді.

29.6 Оцінювати поточне податкове зобов'язання (актив) підприємство має в розмірі суми, яку воно очікує сплатити (відшкодувати) згідно податковими ставками та законами, прийнятими повністю чи по суті до дати звітності. Ставки оподаткування підприємство має вважати прийнятими по суті, коли, за минулим досвідом, майбутні події процесу прийняття не впливають на результат або навряд чи вплинуть. Додаткові інструкції з оцінки наведені упараграфах 29.23 - 29.25.

29.7 Зміни у поточному податковому зобов'язанні чи активі підприємство визнає у прибутку чи збитку як податкові витрати, за винятком того, що зміну, яка відноситься до статті доходу чи витрат, що визнаються за цим МСФЗ як інший сукупний дохід, слід визнавати в іншому сукупному доході.

29.8 До сум, визнаних згідно з параграфами 29.4 та 29.5, підприємство включає вплив можливих результатів податкової перевірки, оцінений згідно з параграфом 29.24.

Визнання відстроченого податку

Загальний принцип визнання

29.9 Відстрочений податковий актив чи зобов'язання підприємство визнає в розмірі податку, що, в результаті минулих операцій чи подій, підлягає відшкодуванню чи сплаті у майбутніх періодах. Такі податки виникають з різниці між сумами, визнаними щодо активів та зобов'язань підприємства у звіті про фінансовий стан, та визнанням цих активів та пасивів податковими органами, і перенесеними у попередні періоди сумами неврахованих у поточному періоді податкових збитків та податкових пільг.

Активи та зобов'язання, відшкодування або погашення яких не вплине на оподаткований прибуток

29.10 Якщо підприємство очікує відшкодувати балансову вартість активу або погасити балансову вартість зобов'язання, не справляючи вплив на оподаткований прибуток, по відношенню до активу чи зобов'язання, відстроченого податку не виникає. Отже параграфи 29.11 - 29.17 застосовуються лише до тих активів та зобов'язань, в результаті відшкодування або погашення балансової вартості яких підприємство не очікує впливу на оподаткований прибуток та інші статті, що мають податкову базу.

Податкова база

29.11 Податкову базу активу, зобов'язання або іншої статті підприємство визнає згідно з прийнятим чи прийнятим по суті законом. Якщо підприємство подає консолідовану податкову декларацію, то податкова база визначається податковим законодавством, що регулює складання консолідованої податкової декларації. Якщо підприємство подає окремі податкові декларації різних господарських одиниць, то податкова база визначається податковим законодавством, що регулює складання кожної такої податкової декларації.

29.12 Податкова база визначає суми, які будуть включені до оподаткованого прибутку після відшкодування чи погашення справедливої вартості активу чи зобов'язання. Зокрема:

а) податкова база активу дорівнює сумі, яка б вираховувалась при обчисленні оподаткованого прибутку, у разі відшкодування балансової вартості активу шляхом продажу наприкінці звітного періоду. Якщо відшкодування активу шляхом продажу не збільшує оподаткований прибуток, податкову базу слід вважати рівною балансовій вартості;

б) податкова база зобов'язання дорівнює його балансовій вартості мінус будь-які суми, що вираховуються при обчисленні оподаткованого прибутку (або плюс будь-які суми, включені до податкового прибутку), які б виникли, якщо б зобов'язання було погашене за свою балансову вартість наприкінці звітного періоду. У випадку доходу майбутніх періодів, податкова база зобов'язання, що виникає в результаті, є його балансовою вартістю мінус будь-яка сума доходу, яка не підлягає оподаткуванню у майбутніх періодах.

29.13 Деякі статті мають податкову базу, але не визнаються як активи та зобов'язання. Наприклад, витрати на дослідження визнаються як витрати, коли вони понесені, але може не дозволятися їх вирахування при обчисленні оподаткованого прибутку до наступного періоду. Таким чином, балансова вартість витрат дорівнює нулю, а податкова база - це сума, яка буде вираховуватися у майбутніх періодах. Інструмент власного капіталу, емісію якого здійснило підприємство може спричинити вирахування у майбутньому періоді. У звіті про фінансовий стан не відображається ні актив, ані зобов'язання, а податкова база - це сума майбутніх вирахувань.

Тимчасові різниці

29.14 Тимчасові різниці виникають:

а) коли існує різниця між балансовою вартістю та податковими базами після первісного визнання активів та зобов'язань або на момент створення податкової бази для тих статей, які її мають, але не визнаються як активи та зобов'язання;

б) коли різниця між балансовою вартістю та податковою базою виникає після первісного визнання, оскільки дохід чи витрати визнаються у сукупному прибутку або власному капіталі в одному звітному періоді, а в оподаткованому прибутку - в іншому;

в) коли змінюється податкова база активу чи зобов'язання, та зміна не визнається у балансовій вартості активу чи зобов'язання у будь-якому періоді.

Відстрочені податкові зобов'язання та активи

29.15 За винятком вимог параграфу 29.16, підприємство має визнавати:

а) відстрочене податкове зобов'язання щодо всіх тимчасових різниць, в результаті яких очікується збільшення оподаткованого прибутку в майбутньому;

б) відстрочений податковий актив щодо всіх тимчасових різниць, в результаті яких очікується зменшення оподаткованого прибутку в майбутньому;

в) відстрочений податковий актив щодо перенесених в наступні періоди невикористаних податкових збитків та податкових пільг.

29.16 Нижче наведено винятки з вимог параграфу 29.15:

а) підприємству не слід визнавати відстрочений податковий актив чи зобов'язання щодо тимчасових різниць, пов'язаних з не перерахованими прибутками іноземних дочірніх підприємств, філій, асоційованих та спільних підприємств в тому обсязі, в якому період інвестиції є практично нескінченним, якщо не є очевидним, що у недалекому майбутньому тимчасова різниця зникне;

б) підприємству не слід визнавати відстрочене податкове зобов'язання щодо тимчасової різниці, пов'язаної з первісним визнанням гудвілу.

29.17 Підприємство має визнати зміни у відстроченому податковому зобов'язані чи відстроченому податковому активі як витрати на податок у прибутку чи збитку, за винятком того, що зміну, яка відноситься до статті доходу чи витрат, визнаних згідно з цим МСФЗ як інший сукупний дохід, слід визнаватися також в іншому сукупному доході.

Оцінка відстроченого податку

Ставки податку

29.18 Відстрочене податкове зобов'язання (актив) підприємство оцінює за ставками податку та відповідно до законів, прийнятих або чинних до дати звітності. Ставки податку підприємство вважає чинними, коли, за минулим досвідом, майбутні події процесу прийняття не впливають на результат або навряд чи вплинуть.

29.19 Якщо різні ставки податку застосовуються до різних рівнів оподаткованого прибутку, відстрочені податкові витрати (дохід) і пов'язані з ними відстрочені податкові зобов'язання (активи) підприємство оцінює за середніми прийнятими чи чинними ставками оподаткування, які підприємство застосовуватиме до оподаткованого прибутку (податкового збитку) в тих періодах, у яких очікується реалізація відстроченого податкового активу або погашення відстроченого податкового зобов'язання.

29.20 Оцінка відстрочених податкових зобов'язань та відстрочених податкових активів відображає податкові наслідки того способу, в який на дату звітності підприємство очікує відшкодувати чи погасити балансову вартість відповідних активів та зобов'язань. Наприклад, якщо тимчасова різниця виникає зі статті доходу, яку очікують обкладати податком як приріст капіталу у майбутньому періоді, відстрочені витрати на податок оцінюються за ставкою податку на приріст капіталу.

Резерв оцінки

29.21 Резерв оцінки підприємство має визнавати за рахунок відстрочених податкових активів, таким чином, щоб чиста балансова вартість відстрочених податкових активів дорівнювала найвищій сумі, яка, з більшою ймовірністю буде відшкодована, виходячи з поточного чи майбутнього оподаткованого прибутку.

29.22 Підприємство має переглядати чисту балансову вартість відстроченого податкового активу на кожну дату звітності та коригувати резерв оцінки, щоб відобразити поточну оцінку майбутніх оподаткованих прибутків. Таке коригування слід визнавати у прибутку чи збитку, за винятком коригування, яке відноситься до складу доходів чи витрат, визнаних згідно з цим МСФЗ як інший сукупний дохід, та також визнається в іншому сукупному доході.

Оцінка поточного і відстроченого податку

29.23 Підприємству не слід дисконтувати поточні чи відстрочені податкові активи та зобов'язання.

29.24 Невизначеність щодо того, чи погодяться податкові органи з сумами, відображеними підприємством у декларації, впливає на суму поточного податку та відстроченого податку. Оцінювати поточні та відстрочені податкові активи та зобов'язання підприємство має з використанням зваженої на ймовірність середньої суми при всіх можливих результатах, припускаючи, що податкові органи перевірять зазначені у декларації суми, та повністю володіють відповідною інформацією. Зміни у зваженій на ймовірність середній суми при всіх можливих результатах мають ґрунтуватися на новій інформації, а не на новому тлумаченні підприємством інформації, відомої раніше.

29.25 У деяких юрисдикціях, якщо частина або весь чистий чи нерозподілений прибуток сплачується у формі дивідендів акціонерам підприємства, то податок на прибуток підлягає сплаті за підвищеною чи зниженою ставкою. У деяких інших юрисдикціях, якщо частина або весь чистий чи нерозподілений прибуток виплачується у формі дивідендів акціонерам підприємства, то податок на прибуток може відшкодовуватися або підлягати сплаті. У двох цих випадках поточні та відстрочені податкові активи та зобов'язання підприємство оцінює за ставкою податку, яка застосовується до нерозподілених прибутків, доки підприємство не визнає зобов'язання зі сплати дивідендів. Коли підприємство визнає зобов'язання зі сплати дивідендів, воно має визнати виникаюче в результаті поточне чи відстрочене податкове зобов'язання (актив) та відповідні податкові витрати (дохід).

Податок на дивіденди

29.26 У разі виплати підприємством дивідендів своїм акціонерам, воно може бути зобов'язане сплатити частину суми дивідендів податковим органам від імені акціонерів. Ця сума, сплачена чи така, що підлягає сплаті, податковим органам, відноситься на власний капітал як частина дивідендів.

Відображення

Розподіл у сукупному доході та власному капіталі

29.27 Підприємство визнає витрати на податок у тому самому компоненті загального сукупного доходу (тобто діяльність, яка продовжується, припинена діяльність чи інший сукупний дохід) або власного капіталу, що і операцію або іншу подію, яка спричинила витрати на податок.

Розмежування на оборотні (поточні) та необоротні (довгострокові)

29.28 Коли у своєму звіті про фінансовий стан підприємство відображає оборотні та необоротні активи і поточні та довгострокові зобов'язання як окремі класи, йому не слід класифікувати як оборотні (поточні) активи (зобов'язання) будь-які відстрочені податкові активи (зобов'язання).

Згортання

29.29 Підприємство згортає поточні податкові активи та поточні податкові зобов'язання або відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання тільки тоді, коли воно має придатне до примусового виконання право згортати такі суми і має намір погасити заборгованість на нетто-основі або продати актив і погасити заборгованість одночасно.

Розкриття інформації

29.30 Підприємство розкриває інформацію, яка дозволяє користувачам його фінансової звітності оцінювати характер та фінансовий вплив поточних та відстрочених податкових наслідків визнаних операцій та інших подій.

29.31 Основні компоненти податкових витрат (доходу) підприємство розкриває окремо. До таких компонентів податкових витрат (доходу) можуть відноситися:

а) поточні податкові витрати (дохід);

б) будь-які коригування, визнані протягом періоду щодо поточного податку попередніх періодів;

в) сума відстрочених податкових витрат (доходу), що відноситься до виникнення та сторнування тимчасових різниць;

г) сума відстрочених податкових витрат (доходу), що відноситься до зміни ставок оподаткування або введення нових податків;

ґ) вплив на відстрочені податкові витрати, що виникає від зміни впливу можливих результатів податкової перевірки (див. параграф 29.24);

д) коригування відстрочених податкових витрат, що виникають в результаті зміни податкового статусу підприємства або його акціонерів;

е) будь-яка зміна у резерві оцінки (див. параграфи 29.21 та 29.22);

є) сума податкових витрат, що відноситься до змін облікової політики та помилок (див.Розділ 10 "Облікова політика, облікові оцінки та помилки").

29.32 Підприємство окремо розкриває таку інформацію:

а) сукупний поточний та відстрочений податок, пов'язаний зі статтями, що визнані як статті іншого сукупного доходу;

б) роз'яснення значних різниць сум, відображених у звіті про сукупний дохід та сум, відображених у податковій декларації;

в) роз'яснення змін чинної ставки (ставок) оподаткування, порівняно з попереднім звітним періодом;

г) щодо кожного типу тимчасової різниці та кожного типу невикористаних податкових збитків і невикористаних податкових пільг:

i) сума відстрочених податкових зобов'язань, відстрочених податкових активів та резервів оцінки наприкінці звітного періоду та

ii) аналіз змін відстрочених податкових зобов'язань, відстрочених податкових активів та резервів оцінки протягом періоду;

ґ) дата закінчення строку дії (у разі наявності) тимчасових різниць, невикористаних податкових збитків та невикористаних податкових пільг;

д) за описаних у параграфі 29.25 обставин, роз'яснення характеру потенційних наслідків податку на прибуток, які виникли б у разі виплати дивідендів акціонерам.