Розділ 21. Забезпечення, умовні активи та зобов'язання
Сфера застосування
21.1 Цей розділ застосовується до забезпечень (тобто зобов'язань з невизначеним строком або сумою погашення), умовних зобов'язань та умовних активів, за винятком тих забезпечень, на які поширюється дія інших розділів цього МСФЗ. Такі забезпечення відносяться до:
а) оренди (Розділ 20 "Оренда". В цьому розділі розглядається операційна оренда, яка стала обтяжливою);
б) будівельні контракти (Розділ 23 "Дохід від звичайної діяльності");
в) зобов'язання за виплатами працівникам (Розділ 28 "Виплати працівникам");
г) податок на прибуток (Розділ 29 "Податок на прибуток").
21.2 Вимоги цього розділу не застосовуються до контрактів з виконанням у майбутньому, якщо такі контракти не є обтяжливими. Контракти з виконанням у майбутньому - це контракти, за якими жодна сторона не виконала жодне зі своїх зобов'язань або обидві сторони виконали свої зобов'язання частково в рівній мірі.
21.3 Термін "забезпечення" іноді вживають у контексті таких понять, як амортизація, зменшення корисності активів та безнадійна дебіторська заборгованість. Ці поняття пов'язані з коригуванням балансової вартості активів, а не з визнанням зобов'язань, а отже дія цього розділу на них не поширюється.
Первісне визнання
21.4 Підприємство визнає забезпечення, тільки якщо:
а) підприємство має на дату звітності зобов'язання внаслідок минулої події;
б) існує ймовірність (або скоріше так, ніж ні), що підприємству буде необхідно перевести економічні вигоди для погашення заборгованості, та
в) суму заборгованості можна достовірно оцінити.
21.5 Підприємство визнає забезпечення як зобов'язання у звіті про фінансовий стан, а суму зобов'язання - як витрати, якщо інший розділ цього МСФЗ не вимагає визнавати ці видатки як частину собівартості активу, наприклад, запасів чи основних засобів.
21.6 Умова у параграфі 21.4а) (зобов'язання на дату звітності внаслідок минулої події) означає, що підприємство не має реальної альтернативи виконанню зобов'язання. Це може відбутися, коли підприємство має юридичне зобов'язання, що може бути примусово забезпечене в судовому порядку, або якщо підприємство має конструктивне зобов'язання, оскільки минула подія (яка може бути дією підприємство) створює обґрунтоване очікування в інших сторін, що підприємство виконає це зобов'язання. Зобов'язання, які виникнуть з майбутніх дій підприємства (тобто майбутнє ведення бізнесу) не задовольняють умові у параграфі 21.4а), незалежно від ймовірності їх виникнення, і навіть якщо вони є договірними. Наприклад, зважаючи на комерційний тиск чи юридичні вимоги, підприємство може мати намір або потребу здійснити видатки для функціонування у певний спосіб в майбутньому (наприклад, встановити димові фільтри на заводі певного типу). Через майбутні дії підприємство може уникнути майбутніх видатків, наприклад, змінивши спосіб функціонування або продавши завод. Воно не має теперішнього зобов'язання за цими майбутніми видатками, і жодного забезпечення не визнає.
Первісна оцінка
21.7 Підприємство оцінює забезпечення за найкращим розрахунком суми, необхідної для погашення зобов'язання на дату звітності. Результатом найкращого розрахунку є сума, яку підприємство обґрунтовано сплатило б для погашення зобов'язання на кінець звітного періоду або для передачі його третій стороні.
а) У випадках, коли забезпечення включає велику кількість статей, розрахунок суми відображає зваження усіх можливих результатів за пов'язаними з ними ймовірностями. Отже, забезпечення відрізнятиметься залежно від того, наприклад, чи сягає ймовірність втрати цієї суми 60 або 90 відсотків. У випадках, коли існує постійний діапазон можливих результатів і кожне значення в цьому діапазоні є так само ймовірним, як будь-яке інше, застосовується середнє значення діапазону.
б) Якщо забезпечення виникає з одного зобов'язання, окремим найімовірнішим результатом може бути найкращий розрахунок суми, потрібної для погашення зобов'язання. Однак, навіть у такому випадку підприємство розглядає інші можливі результати. Якщо інші можливі результати є здебільшого вищими, або здебільшого нижчими, ніж найімовірніший результат, найкращою оцінкою буде вища або нижча сума.
У випадках, коли вплив вартості грошей у часі є суттєвим, сума забезпечення має бутитеперішньою вартістю видатків, які, за очікуваннями, будуть потрібні для погашення зобов'язання. Ставка(-и) дисконтування мають бути ставкою(-ами) до оподаткування, яка відображає (які відображають) поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі. Характерні для зобов'язання ризики слід відображати у ставці дисконтування або в розрахунку сум, потрібних для погашення зобов'язання, але не в обох показниках одночасно.
21.8 Оцінюючи забезпечення, підприємству не слід враховувати прибутки від очікуваного вибуття активів.
21.9 Якщо очікується, що деякі або всі видатки, потрібні для погашення забезпечення, компенсуватимуться іншою стороною (наприклад, як страхове відшкодування), то підприємство визнає компенсацію як окремий актив тоді і тільки тоді, коли практично беззаперечно компенсація буде отримана, якщо підприємство погасить заборгованість. Сума, визнана для компенсації, не повинна перевищувати суму забезпечення. Заборгованість за компенсацією слід відображати як актив у звіті про фінансовий стан, вираховувати її з забезпечення не дозволяється. У звіті про сукупний дохід підприємство може вирахувати з витрат, пов'язаних із забезпеченням, будь-яку компенсацію від іншої сторони.
Подальша оцінка
21.10 Підприємство списує за рахунок забезпечення лише ті видатки, для яких його було первісно сформовано.
21.11 Підприємство переглядає забезпечення на кожну дату звітності та коригує їх таким чином, щоб відобразити найкращий поточний розрахунок суми, яка буде необхідна для погашення зобов'язання на цю дату звітності. Будь-які коригування раніше визнаних сум слід відображати у прибутку чи збитку, якщо забезпечення не було первісно визнане як частина собівартості активу (див. параграф 21.5). У разі, коли забезпечення оцінюється за теперішньою вартістю суми, яка, за очікуваннями, буде необхідною для погашення зобов'язання, закриття позиції за дисконтом слід визнавати як витрати на фінансування у прибутку чи збитку в тому періоді, в якому він виникає.
Умовні зобов'язання
21.12 Умовне зобов'язання - це можливе, але невизначене зобов'язання чи теперішнє зобов'язання, яке не визнається, оскільки не відповідає одній чи обом умовам б) і в) у параграфі 21.4. Підприємству не слід визнавати умовне зобов'язання як зобов'язання, за винятком забезпечень умовних зобов'язань об'єкта придбання при об'єднанні бізнесу (див. параграфи 19.20 та 19.21). Розкриття інформації про умовне зобов'язання вимагається згідно з параграфом 21.15, якщо можливість витрат ресурсів не є віддаленою. Коли підприємство, разом з іншими та окремо, несе відповідальність за виконання зобов'язання, частина зобов'язання, яку мають погасити інші сторони, розглядається як умовне зобов'язання.
Умовні активи
21.13 Підприємству не слід визнавати умовний актив як актив. Розкриття інформації про умовний актив вимагається згідно з параграфом 21.16, якщо існує можливість надходження економічних вигід. Але, якщо надходження майбутніх економічних вигід до підприємства є практично беззаперечним, то відповідний актив не є умовним, і його слід визнавати.
Розкриття інформації
Розкриття інформації про забезпечення
21.14 Щодо кожного класу забезпечення підприємство розкриває:
а) узгодження, із зазначенням:
i) балансової вартості на початок і кінець періоду;
ii) надходжень протягом періоду, включаючи коригування внаслідок змін в оцінці дисконтованої суми;
iii) сум, списаних за рахунок забезпечення протягом періоду; а також
iv) невикористаних сум, сторнованих протягом періоду.
б) стислий опис характеру зобов'язання, із зазначенням очікуваної суми та часу будь-яких відповідних платежів;
в) ознаку невизначеності щодо суми або часу таких витрат;
г) суму будь-якої очікуваної компенсації, із зазначенням суми будь-якого активу, визнаної для цієї очікуваної компенсації.
Порівняльна інформація за минулі періоди не вимагається.
Розкриття інформації про умовні зобов'язання
21.15 Якщо можливість будь-яких витрат ресурсів при погашенні зобов'язання не є віддаленою, підприємство розкриває на звітну дату щодо кожного класу умовного зобов'язання стислу інформацію про характер умовного зобов'язання і, якщо можливо:
а) оцінку його фінансового впливу, здійснену згідно з параграфами 21.7 - 21.11;
б) ознаку невизначеності, пов'язану із сумою або визначенням часу будь-яких витрат; та
в) можливість будь-якої компенсації.
Якщо розкрити один чи більше пунктів інформації практично неможливо, то цей факт необхідно зазначити.
Розкриття інформації про умовні активи
21.16 Якщо існує ймовірність надходження економічних вигід, (скоріше так, ніж ні), але повної впевненості немає, підприємство надає стислий опис характеру умовних активів на кінець звітного періоду, та, якщо це можливо без надмірних витрат чи зусиль, розрахунок їх фінансового впливу, оціненого за принципами, викладеними у параграфах 21.7 - 21.11. Якщо розкрити цю інформацію практично неможливо, то цей факт необхідно зазначити.
Упереджене розкриття інформації
21.17 У виключно рідкісних випадках можна очікувати, що розкриття деякої або всієї інформації, згідно з вимогами параграфів 21.14 - 21.16, завдасть значної шкоди позиціям підприємства в спорі з іншими сторонами щодо основної сутності забезпечення, умовного зобов'язання чи активу. В таких випадках підприємству не потрібно розкривати інформацію, але слід розкривати загальний характер спору, а також той факт, що інформація не була розкрита, а також причини цього.
